Наступним був Роман. 14 червня 1947 року совєтські солдати викрали його з британського сектору Відня. Як записала австрійська поліція, Романа «невідомі цивільні [забрали] в особисте авто з номерним знаком W2038 і відвезли геть». За номерним знаком з’ясували, що авто належить совєтському майорові — на цьому, звісно, розслідування австрійської поліції припинилося. В Австрії проводилися вільні вибори й існував демократичний уряд, але цей уряд не мав суверенітету над своєю територією. Совєтський майор, такий собі Гончарук, допитував Романа в Бадені. За три дні він визнав свій зв’язок із Вільгельмом і їхню працю на західні розвідні агентства. 19 серпня Роман означив свої стосунки з Вільгельмом так: «Ми довіряли одне одному як друзі»[324].
Без довіри їхні змови були б неможливими. Але тепер, коли їх видав третій чоловік, двоє друзів знову зустрінуться у совєтському полоні. Наступного дня, 20 серпня 1947 року, совєти вирішили заарештувати Вільгельма. Він, певно, вже був наляканий. Раптово зник Качоровський. Тоді пропав його приятель Роман. Йому, мабуть, було самотньо в помешканні на Fasangasse, і в нього були всі підстави побоюватися найгіршого. Одного серпневого дня Вільгельм покинув кабінет, у якому тримав папери трьох своїх невеликих справ, сказавши колегам, що йде обідати. Тоді, схоже, він подався до найближчої залізничної станції, Зюдбангофу. На поїзд він не сів. Австрійська поліція знову доповідала: «26 серпня 1947 року о 14:00 біля виходів відправлення Зюдбангофу чоловіка, чий зовнішній вигляд відповідав описові Вільгельма Габсбурга, схопили троє совєтських солдатів із червоними пов’язками на передпліччях, на чолі з майором, і повели до совєтського командного поста»[325].
Майор Гончарук допитував Вільгельма у Бадені впродовж наступних чотирьох місяців. Як на совєтські стандарти, з Вільгельмом поводилися добре. Тоді як інші ув’язнені їли зі спільних мисок, він отримав власну. Він мав навіть власну ковдру. Утім, вигляд він мав жахливий. Йому як особі, хворій на туберкульоз і серце, потрібне було регулярне лікування, якого він тепер не отримував. Через чотири місяці, коли 19 грудня 1947 року він разом із Романом та іншими ув’язненими сів на літак, вони завважили його поріділе волосся, налякані очі, тремтливий голос. Після того, як літак знявся в повітря з Аспернського злітного поля поблизу Відня, Вільгельм запитав у німецького ув’язненого, чи не починалася Третя світова війна.
У тому місці й у той час питання це зовсім не було дивним. Ніхто 1947 року не міг знати, що холодна війна не стане війною гарячою. Сполучені Штати запропонували європейським державам величезну допомогу у вигляді Плану Маршала, та Совєтський Союз наказав своїм державам-клієнтам у східній Європі відмовитися від неї. Президент Гарі Труман ствердив, що Америка вдасться до всіх можливих заходів, щоб запобігти поширенню комунізму до Греції. Сталін боявся, що американці й британці знайдуть спосіб утрутитися в події на Балканах. Проти встановлення комунізму в Польщі, західній Україні та балтійських країнах досі боролися тисячі партизанів. Усвідомлюючи свою потребу в допомозі ззовні, вони мріяли про Третю світову війну і британсько-американське вторгнення у Совєтський Союз. Сотням мільйонів європейців, які пережили Гітлерову імперію лише для того, щоб потрапити у володіння Сталіна, годі було змиритися з думкою про те, що американці і британці покинуть їх жертвами тоталітарного правління[326].
Заки літак приземлився у Львові, Вільгельм перестав думати про майбутнє і почав розважати над минулим. Тієї ночі у місті, яке тепер належало до совєтської України, Вільгельм бачив сни про Першу світову війну й не давав спати товаришам у камері, говорячи крізь сон про свої молодечі подвиги. Його подорож у совєтському полоні дивним чином повторила пригоди його молодості. Асперн, злітне поле, з якого полонені вирушили з Відня, було назване на честь найбільшої військової перемоги найвойовничішого предка Вільгельма, ерцгерцога Карпа. У Бадені, де Вільгельма з серпня по грудень 1947 року допитували совєти, під час Першої світової війни розташовувався штаб габсбурзького війська. Можливо, втрачаючи здоров’я на допитах, Вільгельм пригадав і те, що саме в Бадені він тридцять років тому лікувався від своїх хвороб.
324
Bundes-Polizeidirektion Wien до Bundesministerium für Inneres, «Habsburg-Lothringen Wilhelm Franz Josef; Information», 2 березня 1952 p., AR GA, 69.002/1955. Новосадову цитату взято із: ПДН, 19 серпня 1947 р„ЦДАГО 263/1/66498-фп/148980/11/20.
325
Обід: Гірняк, Полк. Василь Вишиваний, 38. Цитату з поліційного звіту взято із: Bundes Polizeidirektion Wien до Bundesministerium für Inneres, «Habsburg-Lothringen Wilhelm Franz Josef; Information», 2 березня 1952 p., AR GA, 69.002/1955. Вільгельм про Качоровського: ПДГ, 11 листопада 1947 р., ЦДАГО 26/1/66498-фп/148980/І/80.
326
Суперечка про витоки Холодної війни є надто широкою, аби приділити їй увагу в цій праці. Щодо греко-югославсько-совєтської кризи див.: Banac, With Stalin against Tito, 117–142. Щодо американського сприйняття див.: Gaddis, United States. Загальним дороговказом щодо політики Совєтського Союзу в ці місяці може слугувати Mastny, Cold War, 30–46.