— Harry?[50]— Правильно!
Це була чудова вечеря, чудовий вечір, і ось настав час усе зіпсувати, подумав Харрі.
— Мейрик відправляє мене до Швеції, шпигувати за нацистами, — сказав Харрі, крутячи в руці склянку. — На шість місяців. Від’їжджаю цими вихідними.
— А-а.
Харрі уразило, що на її обличчі не відбилося жодних почуттів.
— Сьогодні телефонував Сеструнчику і батькові, розповів їм, — вів далі Харрі. — Батько поговорив зі мною і навіть побажав успіху.
— Це добре. — Ракель ледь посміхнулась і заглибилась у вивчення меню. — Олег за тобою нудьгуватиме, — додала вона тихо.
Харрі підвів очі, але зловити її погляду не зміг.
— А ти? — запитав він.
Ракель усміхнулася.
— Тут є бананове морозиво а-ля Сичуань, — сказала вона.
— Замов два.
— Я теж за тобою нудьгуватиму, — сказала вона, переводячи погляд на іншу сторінку меню.
— Дуже?
Вона знизала плечима.
Харрі повторив запитання. Він побачив, як Ракель набрала повітря в груди, вже зібралася відповісти, але видихнула. Потім вдихнула знову. Нарешті вона сказала:
— Вибач, Харрі, але зараз у мене в житті є місце лише для одного чоловіка. Маленького чоловіка, якому шість років.
Немов крижаною водою облила.
— Ще раз, — сказав він. — Я не міг помилитися аж так.
Ракель одірвала погляд від меню і поглянула на Харрі здивовано.
— Ти і я. — Харрі нахилився до неї. — Тут, зараз. Ми фліртуємо. Нам добре разом. Але ми хочемо більшого. Ти хочеш більшого.
— Можливо.
— Не можливо, а напевно. Ти хочеш усього.
— І що з цього виходить?
— «Що з цього виходить»? Це ти мені поясни, «що з цього виходить», Ракеле. За кілька днів я виїжджаю до якогось шведського глухого закутка. Я людина невибаглива — просто хочу знати, чи буде, до чого повертатися восени.
їхні очі зустрілись, цього разу він зміг утримати її погляд. Вони довго дивилися одне на одного, і врешті-решт Ракель відклала меню вбік.
— Вибач. Мені не хотілося, щоб так вийшло. Розумію, це звучить дико, але… альтернативи немає.
— Що за альтернатива?
— Зробити те, що мені хочеться. Поїхати з тобою додому, роздягнути тебе і кохати тебе всю ніч.
Останні слова вона прошепотіла тихо і швидко. Нібито вона могла скільки завгодно довго не говорити їх, — але сказати їх можна було лише так. Прямо і відверто.
— А друга ніч? — запитав Харрі. — А решта ночей? Завтра, післязавтра, і за тиждень, і…
— Припини! — Вона сердито насупилася. — Ти повинен зрозуміти, Харрі. Це неможливо.
— Ну звісно ж. — Харрі дістав сигарету і закурив. Він дозволив Ракелі провести рукою по його щоці, губах. Обережний дотик відчувався як ляпас і відзивався німим болем.
— Річ не в тобі, Харрі. Якось я подумала, що один раз можна. Зважила всі «за» і «проти». Це стосунки двох дорослих людей. І більше вони нікого не обходять. Це ні до чого не зобов’язувало. До того ж з чоловіком, який подобається мені більше, ніж будь-хто з того часу… з того часу, як я розлучилася з Олеговим батьком. Тому я знаю, що одним разом справа не кінчиться. А це… це неможливо.
Ракель замовкла.
— Це через те, що Олегів батько був алкоголіком? — поцікавився Харрі.
— Чому ти про це запитуєш?
— Не знаю. Це могло б пояснити, чому ти не хочеш зі мною зв’язуватися. Не в сенсі, що ти вже досить пожила з алкашем, аби зрозуміти, що я — поганий варіант, але…
Ракель поклала свою руку на його.
— Ти зовсім не поганий варіант, Харрі. Не в цьому річ.
— А в чому тоді?
— Ми бачимося востаннє. Ось у чому річ. Ми не будемо більше зустрічатись.
Вона поглянула на нього. Тепер Харрі зрозумів. Сльози, які блищали в кутиках її очей, були не від сміху.
— І це все? — Харрі спробував посміхнутися. — Чи ти, як і всі у СБП, засекречена?
Ракель кивнула.
До їхнього столика підійшов офіціант, але, очевидячки зрозумівши, що зробив це невчасно, знову одійшов.
Ракель відкрила рот, збираючись щось сказати. Харрі побачив, що вона ладна заплакати. Ракель закусила нижню губу, поклала на стіл серветку, ривком відсунула стілець, підвелася і, ні слова не кажучи, пішла. Харрі сидів і дивився на серветку. Мабуть, вона довго стискала її в руці, подумав він. Серветка, зібгана жмутом. Харрі довго дивився на кульку, а та розгорталась, ніби біла паперова квітка.
ЕПІЗОД 67
Коли офіцера поліції Халворсена розбудив телефонний дзвінок, мерехтливі цифри на електронному будильнику показували 01.20.