— Це Холе. Я тебе розбудив?
— Та ні, — ні на мить не замислюючись, збрехав Халворсен.
— Я тут роздумував про Сверре Ульсена.
Судячи з хапливого дихання і шуму машин на тому кінці, Харрі йшов по вулиці.
— Знаю, що тобі потрібно, — сказав Халворсен. — Сверре Ульсен купив пару черевик «Комбат бутс» у магазині «Цілком таємно» по вулиці Генрік-Ібсенс-ґате. Ульсена впізнали на фотографії і навіть повідомили нам дату покупки. Виявилось, перед Різдвом КРИПОСівці вже побували там і перевіряли його алібі з приводу справи Халлґріма Дале. Але сьогодні я вже відправив про це факс.
— Я знаю, зараз я саме повертаюся звідти.
— Зараз? Хіба ти не збирався піти цього вечора до ресторану?
— Ну. Ми повечеряли по-швидкому.
— І ти повернувся на роботу? — недовірливо запитав Халворсен.
— Ну так, звичайно. Твій факс навів мене на деякі роздуми. Не міг би ти довідатися для мене ще дещо?
Халворсен застогнав. По-перше, Мьоллер недвозначно дав зрозуміти, що Харрі Холе більше не можна підпускати до справи Елен Єльтен. А по-друге, була субота, завтра — вихідний.
— Халворсене, ти мене чуєш?
— Авжеж.
— Уявляю, що тобі сказав Мьоллер. Наплюй на це. У тебе є можливість дізнатися дещо новеньке про роботу слідчого.
— Харрі, річ у тім, що…
— Помовч і послухай, Халворсене.
Халворсен подумки вилаявся. І приготувався слухати.
ЕПІЗОД 68
Ще в передпокої, вішаючи куртку на порожній вішак, Харрі вловив запах свіжосмаженої кави.
— Спасибі, що відгукнулися так швидко, Фьоуке.
— Та годі вам, — буркнув з кухні господар. — Таким старим, як я, завжди приємно допомогти молодим. Якщо, звичайно, я можу вам допомогти.
Фьоуке налив каву у два великих кухлі і сів біля кухонного столу. Харрі провів кінчиками пальців по важкій темній дубовій стільниці.
— З Провансу, — похвалився Фьоуке. — Дружині подобалися французькі селянські меблі.
— Чудовий стіл. У вашої дружини був добрий смак.
Фьоуке посміхнувся:
— Ви одружені, Холе? Ні? І не були одружені? Я б на вашому місці з цим не затягував. Знаєте, від самотнього життя можна з’їхати з глузду. — Він розсміявся. — Я знаю, про що кажу. Мені було тридцять, коли я одружився. Я одружився пізно. У травні п’ятдесят п’ятого.
Фьоуке показав на одну з фотокарток, що висіли над кухонним столом.
— Так це ваша дружина? — здивувався Харрі. — А я думав, це Ракель.
Фьоуке здивовано витріщився на нього, потім сказав:
— Авжеж, звичайно. Зовсім забув, що ви з Ракеллю знайомі по СБП.
Вони пішли у вітальню. Від минулого разу стоси паперів ще підросли і тепер громадились на всіх стільцях, крім того, що стояв коло бюро. Фьоуке розчистив місце біля захаращеного журнального столика.
— Що-небудь з’ясували про тих людей, про яких я вам говорив минулого разу? — запитав він.
Харрі коротко розповів йому про це, потім додав:
— Тим часом у нас з’являються нові обставини. Убили жінку-поліцейського.
— Я щось читав у газеті.
— Це конкретна справа, схоже, вже розкрита, ми чекаємо лише результатів аналізу ДНК. Фьоуке, ви вірите у збіги?
— Не надто.
— Я теж. Тому коли у двох, здавалося б, не пов’язаних одна з одною справах раптом з’являються одні і ті ж люди, я починаю ставити собі питання. Того вечора, коли вбили нашу співробітницю, Елен Єльтен, вона залишила мені на автовідповідач повідомлення: «Тепер йому не втекти».
— Юхан Борґен?[51]— Що? А, це? Ні, не думаю. Вона допомагала шукати людину, пов’язану з придбанням гвинтівки Меркліна. Звичайно, необов’язково, що між цією людиною і вбивцею є якийсь зв’язок, але таке припущення само напрошується, враховуючи, що вона так наполегливо намагалася зв’язатися зі мною. Цю справу я розслідував уже декілька тижнів, але саме того вечора вона кілька разів намагалася додзвонитись до мене. Судячи з її голосу, вона була чимось схвильована. Можливо, відчувала, що їй загрожує небезпека. — Харрі провів пальцем по столу. — Одного з людей у вашому списку, Халлґріма Дале, минулої осені вбили. Під аркою, де знайшли його труп, серед іншого виявили залишки блювотних мас. Спочатку жодного зв’язку з убивством не побачили: група крові не збігалася, а образ холоднокровного професійного вбивці ніяк не в’язався з людиною, яку нудить на місці злочину. Але КРИПОС, зрозуміло, не став відкидати можливості, що це блювота вбивці, і слину відправили на аналіз ДНК. Сьогодні вранці мій колега порівняв результати цього аналізу з аналізом ДНК лупи з шапки, яку ми знайшли на місці вбивства нашої співробітниці. Результати ідентичні.
51
Борґен Юхан (1902–1979) — норвезький письменник, автор психологічних романів, серед яких — «Тепер йому не втекти» («Vi har ham ne», 1957).