— Він там, в глибині палацу, в одному з внутрішніх парків. — Кара показала пальцем через плече. — З ним Раїна і Бердіна.
Дізнавшись, що Річарда охороняють дві інші Морд-Сіт, Келен відчула себе трохи спокійніше.
— Це має відношення до сюрпризу, що він мені готує?
— Якого сюрпризу?
— Ну, тобі-то він вже напевно сказав, Кара, — посміхнулася Келен.
Кара швидко погасила промайнулі в очах вогники.
— Звичайно, казав.
— Так що ж це?
— Ще він сказав, щоб я не говорила тобі.
— Я йому не скажу, що ти мені розповіла, — знизала плечима Келен.
Кара розсміялася — але в цьому сміхові, як і в її посмішці, веселощів не було.
— У Магістра Рала є вельми своєрідний спосіб дізнаватися про все, особливо те, що від нього намагаються приховати. Келен і сама це знала.
— Так чим же він там займається? — Кара скривилася:
— Різними речами. Ти ж знаєш Магістра Рала. Він любить бувати на свіжому повітрі.
Келен глянула на неї і побачила, що обличчя Кари стало майже такого ж кольору, як її червоний одяг.
— Що ж це за справа цього разу? — Кара кашлянула.
— Він приручає бурундуків.
— Він — що? Я не розчула! — Кара нетерпляче махнула рукою.
— Стало тепло, і бурундуки прокинулися. Він їх приручає. Прикормлює. — Вона роздратовано скривилась.
Келен посміхнулася, уявивши собі, як Річард, її коханий, чоловік, який став владикою Д'хари і одержав владу майже над усіма Серединними Землями, які відтепер їдять з його рук, розважається тим, що привчає бурундуків брати корм з долоні.
— Що ж, звучить досить невинно — прикормлює бурундучків.
Вони пройшли між двома д'харіанськими стражниками. Кара знову стиснула кулаки.
— Він приручає бурундуків, — крізь зціплені зуби видавила вона, — брати корм з рук Бердіни і Раїни. А ці дві дурепи хихикають! — Пригнічено дивлячись у підлогу. — Кара сплеснула руками. — Морд-Сіт — хихикають!
Келен затиснула долонею рот, щоб не розреготатися. Кара перекинула довге світле волосся на груди і погладила їх жестом, який викликав у Келен неприємні спогади. Так відьма Шота гладила своїх змій.
— Ну, — зробила Келен спробу охолодити запал обуреної Морд-Сіт, — можливо, вони це роблять не по своїй волі. Адже вони пов'язані з Річардом узами. Можливо, він наказав їм, і вони змушені підкоритися наказу.
Кара кинула на неї недовірливий погляд. Келен знала, що кожна з трьох Морд-Сіт буде захищати Річарда до самої смерті — вони вже довели свою готовність без вагань пожертвувати життям заради нього, — і все ж Морд-Сіт, хоча і були пов'язані з ним чарівними узами, часом відмовлялися виконувати його накази, якщо вважали їх неправильними або малозначущими. Даркен Рал, колишній Владика Д'хари, батько Річарда, вбив би будь-яку з них в мить ока, лише запідозривши, що вона хоча б подумала про те, щоб не виконати його наказ, яким би безглуздим він не був. Але Річард сам дарував їм свободу і був не вправі вимагати від них сліпого послуху.
— Чим швидше ти вийдеш за Річарда — тим краще. Тоді замість того щоб привчати бурундуків їсти з рук Морд-Сіт, він сам буде їсти з твоїх.
Келен радісно засміялася, уявивши себе дружиною Річарда. Тепер вже залишилося недовго чекати.
— Річард, звичайно, отримає мою руку — але тобі слід було б знати, як і всім іншим, що їсти з моїх рук він не стане… Та я й сама цього не захочу.
— Коли до тебе повернеться здоровий глузд, приходь до мене, і я навчу тебе, як це робити.
Після цих слів Кара перевела увагу на д'харіанських солдатів; вони перевіряли кожен коридор, заглядали в кожні двері і в кожен кут. Можна було не сумніватися, що це робиться на вимогу Кари.
— Іган теж з Магістром Ралом. Йому ніщо не загрожує, а ми поки подбаємо про цю людину.
Веселий настрій Келен відразу ж зник.
— Але як же він все-таки сюди потрапив? Пройшов з іншими прохачами?
— Ні. — У голосі Кари знову зазвучав професійний холод. — Але я це з'ясую. Наскільки мені вдалося дізнатися, він просто підійшов до вартових у Залі Ради і запитав, як йому знайти Магістра Рала. Можна подумати, будь-хто може ось так запросто увійти до палацу і вимагати зустрічі з Владикою Д'хари, ніби це м'ясник, у якого кожен може замовити шматок м'яса за смаком.
— І лише тоді стражники запитали, навіщо він хоче бачити Річарда? — Кара кивнула:
— Моя думка — його треба вбити.
Келен раптом зрозуміла, в чому справа, і по спині у неї пробіг холодок. Кара грає роль суворого охоронця, якому нічого не варто пролити чиюсь кров, але насправді вона боїться. Боїться за Річарда.
— Я хочу знати, як він сюди потрапив. Стражники побачили його вже в палаці, але ж він взагалі не повинен був увійти всередину. Отже, в системі охорони палацу є пролом. І найкраще знайти його швидко — перш, ніж хтось ще пролізе сюди непроханим?