Суд над Освальдом Полем
Матеріали Нюрнберзького процесу по групам СД є доброю ілюстрацією методів, які там використовувались, а також того, як створювалися легенди про шість мільйонів.
Суд над Освальдом Полем, який відбувався в 1948 р., є вельми важливим, бо він стосується адміністрації системи концтаборів. Поль був начальником фінансів ВМФ Німеччини до 1934 р., коли Гіммлер перевів його в СС. На протязі одинадцяти років він був начальником управління економіки та адміністрації СС, яке, починаючи з 1941 р., займалось організацією промислового виробництва у системі концтаборів.
Мабуть вершиною лицемірства трибуналу в Нюрнберзі була заява прокурора Полю, що «якби Німеччина вислала жидів зі своєї території, відняла б у них німецьке громадянство, виключила б ЇХ з урядових установ або прийняла б інші подібні заходи, то ніхто нічого не мав проти». Але насправді на Німеччину обвалився потік образ та економічних санкцій саме за ці дії, і заходи, вжиті проти жидів, були головною причиною, через що Німеччині була оголошена війна.
Освальда Поля катували до такого стану, що його неможливо було впізнати на суді. Як вказав сенатор Маккарті, Поль підписав деякі викриваючі «зізнання» під тортурами, серед яких було і те, що він немов би бачив газову камеру в Освенцімі у серпні 1944 р. Поль мав достатню мужність, щоб у залі суду заперечити ці «зізнання».
Згідно стороні звинувачення, Поль був твариною у людській подобі, але ті, що його знали, малювали зовсім іншу картину. Згідно свідченням, даним Хейнріхом Хопкером, другом дружини Поля, який до речі був антифашистом, під час його візитів до Поля він бачив ув'язнених найближчого концтабору, які працювали за територією. Він сказав, що вони працювали не поспішаючи, без всякого спонукання з боку охоронців. Він також сказав, що у Поля не було ніякої ворожості до жидів, і він не заперечував проти того, щоб його дружина мала контакти зі своєю жидівською подружкою Анн-Марі Жак та приймала б ЇЇ в їхньому домі.
Хопкер був переконаний, що Поль не допускав ніяких зловживань влади в концтаборах і він був вражений, дізнавшись, що проти нього були висунуті звинувачення. Дружина Поля вказала, що на початку 1945 р. у таборі Берген-Бельзен розігралася епідемія тифу, яка була викликана недостатнім забезпеченням продуктами харчування та медикаментами під кінець війни, хоч до того він був чистий, облаштований і добре забезпечений, але те, що відбулося під кінець війни, було поза контролем німецької сторони. Відомий юрист, доктор юриспруденції Альфред Зайдль, який був головним адвокатом підсудних на Нюрнберзькому процесі, доклав багато зусиль, щоб домогтися виправдання Поля. Зайдль був другом Поля на протязі багатьох років і був переконаний в його невинності відносно звинувачень про участь у геноциді жидів. Він не змінив своєї думки навіть після обвинувального вироку трибуналу. Він заявив, що звинувачення не представило жодного доказу проти Поля. Одно з найбільш ефективних свідчень на захист Поля дав підполковник СС Курт Шмідт-Клевенов, який був юристом в управлінні економіки та адміністрації СС. Його письмова заява датована 8 серпня 1947 р., але не була залучена до збірника «Документа Нюрнберзького трибуналу над військовими злочинцями». Згідно Шмідт-Клевенову, Поль надав повну підтримку Конраду Моргену із Управління Кримінальної юстиції, у чиї зобов'язання входило розслідування порушень у концтаборах. Нижче буде приведена, як приклад, кримінальна справа, внаслідок якої був винесений смертний вирок коменданту Бухенвальда Коху, звинуваченому трибуналом СС у злочинному порушенні службових норм. Поль виступив на підтримку вироку. Шмідт-Клевенов вказав, що Поль організував адміністративний апарат таким чином, щоб задіяти поліцію на місцях, де знаходились концтабори, і контролювати їх. Поль домагався суворої дисципліни від особового складу адміністрації та охорони концтаборів. Судячи за показаннями, які дав на суді Освальд Поль, цей суд був розрахований ні на що інше, як на роздмухування легенди про геноцид жидів і «слідчі» не зупинялись ні перед чим, щоб домогтися свого.