За час суду над Освальдом Полем (процес про концтабори) стало неможливим серйозно приймати це звинувачення про газові камери. Адвокати звинувачених не тільки довели, що «покази свідків» на цю тему були сфальсифіковані, але також показали, що всі випадки смерті в Маутхаузені систематично перевірялись місцевою поліцією. Всі смертні випадки також вносилися до реєстру, і одну з цих книг було подано як речовий доказ. Захист також надав чисельні письмові свідоцтва від колишніх в'язнів, які говорили про нормальне поводження з ними. (Із 60 тис. радянських полонених у Фінляндії 45 тис. загинули від голоду і хвороб. Це не було навмисною акцією, у Фінляндії бракувало їжі для свого населення, і нікого із фінського керівництва не судили після війни.)
Звинувачення союзників нічим не обґрунтовані
Реакція підсудних на звинувачення, пред'явлені їм у Нюрнбергзі, може слугувати доказом тиранії цього судовища. Письмове свідчення генерал-майора СС Хайнца Фанслау, який відвідав більшість німецьких концтаборів на протязі останнього періоду війни, відображають здивування і шок несправедливо засудженої людини. Фронтовий офіцер Ваффен СС, Фанслау також хотів ознайомитися з умовами в концтаборах і він особисто відвідав декілька з них. Тому, напевно, союзники помітили його як одного з основних архітекторів плану по знищенню жидів, мотивуючи рішення передати його суду тим, що, виходячи із чисельних контактів, які Фанслау мав у системі концтаборів, він повинен був брати участь у масовому винищенні жидів. Коли з'явились перші вказівки на те, що його збираються судити, були зібрані сотні письмових свідоцтв від колишніх в'язнів тих таборів, які він відвідував. Коли Фанслау ознайомився з матеріалами звинувачення проти особового складу охорони концтаборів в одному з Нюрнберзьких трибуналів (№ 4) 6 травня 1947 р., він не повірив своїм очам і заявив — «Цього не може бути! Я б тоді знав про це!» Необхідно підкреслити, що на протязі всього Нюрнберзького процесу німецькі лідери, яким були пред'явлені звинувачення, не вірили заявам союзницьких прокурорів. Герінг, якому довелося сприймати увесь потік пропаганди про геноцид жидів, відхилив його як бездоказовий.
Ганс Фріцше, самий головний чиновник у міністерстві Геббельса, який був одним із звинувачуваних на Нюрнберзькому процесі, пише, що Геррінг, навіть після ознайомлення з свідченнями Олендорфа про діяльність груп СД та із свідченнями коменданта Освенціма Хесса, був переконаний, що історія про організоване знищення жидів була фікцією. («The Sword in the Scales», («Меч на терезах юстиції»), London, 1953, стор. 145). Ha суді Герінг заявив, що перший раз, де він чув про геноцид жидів, було на Нюрнберзькому процесі. Жидівські письменники з Польщі Райтлінгер, Манквелл, Франкль — всі стверджують, що Герінг брав безпосередньо участь у розробці і перетворенні у життя плану по винищенню жидів, але Чарльз Бьюлі у своїй книзі «Hermann Goring», Gottlingen, 1956, переконує, що не було представлено ніяких доказів на підтримку цього звинувачення. Кальтенбруннер також спростовував історію про геноцид. Він замінив Гейдріха на посаді начальника служби безпеки і був головним підсудним від СС, бо Гіммлер помер у тюрмі одразу після того, як він був захоплений англійцями.
Він сказав у розмові з Гансом Фріцше, що сторона звинувачення докладає багато зусиль на вибивання «потрібних свідчень» від підсудних, а також на замовчування і блокування свідчень, які спростували висунуті звинувачення, — саме те, що заявили судді Венерстум і Ван Роден.
6. ОСВЕНЦІМ ТА ПОЛЬСЬКІ ЖИДИ
Концтабір Освенцім біля Кракова є місцем, де наче б були вбиті мільйони жидів. Одразу після війни стверджувалось, що в таборах Дахау і Берген-Бельзен також проводились масові вбивства у газових камерах, але скоро стало очевидним, що там не було газових камер. Тоді історія про геноцид була зсунута на схід, у табори на території Польщі, особливо Освенцім. Але через те, що ті табори знаходились у радянській зоні окупації, ніхто не міг на власні очі переконатись, наскільки змістовні були ці твердження. На протязі одинадцяти років після закінчення війни совєти не дозволили нікому відвідувати Освенцім, в цей час вони проводили роботи по зміні вигляду табору, щоб надати йому вигляд відповідної легенди про мільйони там знищених. Вони навіть побудували димову трубу, яка не вела ні до якої печі.