(Це не єдиний такий трюк. У Бабиному Яру, наприклад, більшість похованих там жертв загинули від рук катів ЧК і НКВД, тобто, від жидів, їх там закопували з початку 20-х років, однак там стоїть пам'ятник, який стверджує, що німці там розстріляли 200 тис. мирних мешканців. Потім совєти навіть зробили так, що Бабин Яр затопило тисячами тон бруду і глини, після штучно викликаного прориву греблі у Сирці. На протязі майже п’ятдесяти років совєти стверджували, що вбивство польських офіцерів у Катині — це справа рук гітлерівців, вони навіть зробили село Хатинь у Білорусі, щоб відвернути у вагу від Катині, поки Горбачов врешті вимушений був визнати, що це зробив сталінський режим. Совєти також стверджували, що масові вбивства у Вінниці також справа рук німців, не зважаючи на те, що всі речові докази, зібрані міжнародною комісією під час ґрунтовних розкопок і дослідження трупів, вказували на криваву руку жидів).
Освенцім був найбільшим і найважливішим індустріальним центром, де виробляли матеріали для війни. Там були заводи з виробництва синтетичного пального та гуми, побудовані фірмою Фарбен (I.G.Farben Industrie), на яких працювали в'язні. Там також були заводи Крупна, інших великих компаній, сільськогосподарська дослідницька станція, теплиці та ферми для розведення племінної худоби. Записи про відвідини Гіммлером Освенціму показують, що їх головною метою була інспекція та оцінка рівня промислового виробництва. Коли він відвідував Освенцім у березні 1941 р. разом з керівниками фірми Фарбен, він наказав розширити табір, щоб той вміщав 100 тис. в'язнів. Це рішення суперечить політиці, яка начебто проводилась для винищення в'язнів.
Все більше та більше мільйонів
Згідно твердженням, біля трьох мільйонів людей було знищено в Освенцімі, деякі називали цифри чотири і навіть п'ять (!) мільйонів. Чотири мільйони було сенсаційною цифрою, оголошеною радянським урядом після того, як вони провели «розслідування» на території табору, приблизно в той час, коли вони спробували звалити вину за вбивства в Катині на німців. Райтлінгер визнає, що число вбитих в Освенцімі та інших східних таборах виходить від післявоєнних комуністичних режимів Східної Європи. «Речові докази з «таборів смерті» на території Польщі були в основному зібрані після війни польськими державними комісіями або Центральною жидівською історичною комісією у Польщі» («The Final Solution», стор.631). Однак не було представлено жодного свідка, який міг би підтвердити існування газових камер.
Бенедикт Каутський, який провів сім років у концтаборах, з них три в Освенцімі, заявив у своїй книзі «Teufel und Verdammte», (Zurich, 1946), що не менше трьох з половиною мільйонів жидів було там вбито. Це була вельми вражаюча заява, враховуючи той факт, що як він сам писав, він ніколи не бачив газової камери. Він пише — «Я був ув'язнений у великих німецьких концтаборах, однак, мушу сказати правду, що в жодному таборі я не бачив ніяких газових камер» (стор.272). Єдину страту, яку я коли-небудь спостерігав, це коли два поляки були страчені за вбивство двох жидів. Каутський, якого перевели з Бухенвальду до Освенціму в жовтні 1942 р. для роботи на фабриці Буна, підкреслює у своїй книзі, що основною метою концтаборів було використання ув'язнених в якості робочої сили. Але він не говорить, як тоді можна пояснити повністю протилежну плітку — винищення жидів, яка проводилась в той самий час.
Масові винищення людей в Освенцімі проводилось начебто між березнем 1942 р. і жовтнем 1944 р. Тоді, якщо ми приймемо цифру три мільйони як вірогідну, там вбивали 94 тис. людей за місяць, 3.350 за день, на протязі двох з половиною років, а також якимсь-то чином позбувались від усіх тих трупів, та так, що за ту пору не виявлено жодного масового заховання, жодної груди кісток, і ніхто ніколи не бачив гору вугілля, яке було б необхідне для спалення всіх тих трупів. Але тим паче Райтлінгер заявляв з усією серйозністю, що в Освенцімі німці вбивали і спалювали шість тисяч (!) людей за день. Шість тисяч в день означало б, що до жовтня 1944 р. було б винищено більше п'яти мільйонів! Але навіть це не межа фантазії прихильників легенди про планомірне винищення!
Ольга Лендель у своїй книзі «Fine chimneys» («П'ять димарів», London, 1959) перестрибнула всі межі можливого стверджуючи, що вона немов би колишній в'язень Освенціма. Вона говорить, що там спалювали у крематоріях не менше ніж 720 трупів за годину, 17280 за добу! Вона також стверджує, що окрім того вісім тисяч трупів в день спалювали у ямах під відкритим небом, тобто приблизно 24 тис. трупів спалювали за добу (стор.80). Але при таких темпах німці тоді б вбили більше восьми з половиною мільйонів людей за рік. А значить, з березня 1942 р. по жовтень 1944 р. в Освенцімі було б вбито більше 21 мільйонів людей! На цілих шість мільйонів більше, ніж все тодішнє жидівське населення світу!