«В Освенцімі не було секретів», пише Крістоферсен. «У вересні 1944 р. комісія Червоного Хреста приїхала туди з інспекцією. Вони особливо цікавились табором Біркенау, але перевіряли також й інші табори Освенцімського комплексу…»
Твердження про начебто масові винищення людей не витримувало критики, враховуючи, як багато різних комісій проходило через табір. Крістоферсен описує візит своєї дружини в Освенцім і додає: «Той факт, що родичі могли приїхати в будь-який час, показує, наскільки відкритим був режим табору. До нас навряд чи могли б приїжджати сторонні, якщо б в Освенцімі проводилось знищення людей» (стор.27).
Після війни до Крістоферсена дійшли чутки, що в Освенцімі начебто було велике приміщення з високими димовими трубами. «Напевно», пише він, «його хотіли представити як гігантський крематорій. Але я не бачив там такого приміщення». Рейтлінгер стверджує, що воно було знесене і повністю спалено на виду всього табору у жовтні, хоч Крістоферсен не бачив, щоб які-небудь будови зносились та спалювались. Що стосується свідків, то це начебто бачив один жид, Бендель. Інших свідків поки не знайшлось (Рейтлінгер, стор.457). Стандартна історія — коли справа доходить до речових доказів, то їх просто немає — будову було «зруйновано», документ «втрачено», наказ був «усний», «очевидець» помер… На сьогоднішній день в Освенцімі є крематорій, який показують туристам і розказують, що там були знищені мільйони людей.
Радянська Державна комісія, яка провела «розслідування» в Освенцімі, оголосила 12 травня 1945 р., що «за весь час існування Освенціма фашисти вбили там не менше чотирьох мільйонів чоловік». Але навіть такий прихильник легенди про масові знищення, як Рейтлінгер називає цю цифру «несерйозною» (стор.460).
Варто зазначити, що єдиний звинувачений, який не виступав на Освенцімському процесі, що проводився у 1963 р. у Франкфурті, був Річард Баєр, який став комендантом після Рудольфа Хесса. Не зважаючи на те, що він був у доброму стані здоров'я, він раптово помер у тюрмі перед початком процесу. I, як відзначила газета Deutsche Wochenzeitung від 27 липня 1973 р., він помер за загадкових обставин. Його раптова смерть безпосередньо перед наданням свідчень передусім підозріла тому, що паризька газета Ріварол (Rivarol) надрукувала статтю, де вказувалось, що Баєр наполягав на тому, що в Освенцімі не було ніяких газових камер.
Свідчення Крістоферсена є вагомим додатком до інших доказів того, що Освенцім був військово-промисловим комплексом, в який входило біля тридцяти різних фабрик. Він був настільки великим, що на його території проходила залізнична колія Краків-Відень. I хоч там використовувалася примусова праця в'язнів, знищення людей там не проводилось.
Варшавське гетто
Польські жиди начебто більше за всіх постраждали від «планомірного масового знищення» і не лише в Освенцімі, але і в Треблінці, Собіборі, Белзені, Майданеку, Хелмно, а також інших, які несподівано раптом перетворились у «табори смерті». «Цвяхом програми» в цій легенді про масові знищення є, мабуть, повстання у Варшавському гетто у квітні 1943 р. Це повстання уявляється як кульмінація протесту проти відправлення у «табори смерті», і воно начебто почалося після того, як подробиці секретної наради між Гітлером і Гіммлером дійшли до мешканців гетто. Ця історія є вельми показовим прикладом того, як створювалась ця легенда про «масове знищення» жидів. I евакуація гетто в 1943 р. часто подається як знищення польських жидів. А після публікації таких книг як «The Wall», John Hersey, («Стіна», Джон Xepci), «Exodus», Leon Uris, («Вихід», Леон Уріс), події у тому гетто були буквально оточені міфологією.
Реальна ситуація була така — коли німці окупували Польщу, вони зібрали всіх жидів у гетто з міркувань безпеки. Внутрішня адміністрація гетто знаходилась у руках жидів, поліція там також складалась із жидів. Там використовувались спеціальні гроші, які були введені в обіг, щоб боротися із спекуляцією. I хоч це були жорсткі заходи, вони були введені в умовах війни. Звичайно, гетто — це не таке вже і привабливе місце, але це і не інструмент геноциду. Багато публікацій заявляють, що гетто використовувалось для знищення жидів поряд з концтаборами, бо там жидів марнували голодом.