Швейцарська газета «Ді Тат» («Die Tat»), від 19 січня 1955 р. в огляді статистики Червоного Хреста про загиблих у війну, зробила такий висновок, що «число жертв переслідування внаслідок расової та ідеологічної політики між 1939 і 1945рр. не перевищує 300 тисяч, не всі з яких були жидами». I ця цифра, схоже, є найбільш близькою до реальності.
Скільки з трьох мільйонів жидів, які знаходились під німецьким контролем залишились живими після закінчення війни? Це ключове питання у легенді про масові винищення. Згідно жидівського Сумісного Комітету розподілу, вижило тільки півтора мільйони. Ми вже зазначали, що ця цифра цілком неприпустима, число жидів, які вимагають компенсацію від Західно-Німецького уряду за понесені страждання між 1939 і 1945 pp. постійно підвищується, і за десять років з 1955 по 1965 pp. воно виросло у три рази, досягнувши цифри 3,375 мільйонів! («Aufbau», 30 червня 1965). Чи може бути більш показовий приклад у доказах того, що шість мільйонів — це фантазія! Більшість з цих людей жиди, і навряд чи може бути який-небудь сумнів, що майже всі з трьох мільйонів жидів, які пережили німецьку окупацію, залишились живими.
ДОДАТКИ. ДЕЯКІ РОЗДІЛИ 3 РОБОТИ БОГДАНА БОГОСЛОВА «CIOHI3M ПРОТИ УКРАЇНЦІВ»
Поданий нижче лист чесного жида-історика та Додаток до нього повністю викривають найбільшу фальсифікацію хозарів-шахраїв — міф про загибель 6 мільйонів юдеїв у газових камерах концтаборів. Для них немає нічого святого, окрім грошей, а для збагачення і досягнення мети вони не гребують найпідлішими і найогиднішими методами. 3 цих матеріалів добре видно: доки жиди впливатимуть на події, доти розмови про демократію будуть лише пустопорожніми балачками; масовим винищенням людей насправді займаються самі хозари, а з методів геноциду умертвіння голодом у їхньому арсеналі є не останнім. (Згідно дослідженням самих жидів, 85 % сучасних жидів є юдизованими хозарами, які в 7-10 ст. жили на Північному Кавказі). Лист та Додаток до нього ще раз підтверджують: від часу написання Танаха («старого заповіту» Біблії) і по сьогоднішній день жиди, принаймні, певна їх частина, — наймерзотніші шахраї та найбільші злочинці в історії цивілізації.
Відкритий лист Стівену Спілбергу
(«Final Conflict», ч. 884 від 30 травня 1999 р., цитовано за роботою Е. Ходоса «Христос — брат мой», Харків, 2001.С13-22. Ст. Спілберг — юдей, американський режисер).
Дорогий пане Спілберг!Як хотілось би, щоб Ви були так само чесні, як і талановиті!
Виступаючи по французькому телебаченню, Ви пообіцяли розгорнути пропаганду голокосту в німецьких школах. На Вашу думку, покази свідків здатні переконати будь-якого слухача, що в газових камерах дійсно загинуло шість мільйонів жидів. Як жид, який ось вже 20 років займається проблемами Холоскосту, я відчуваю себе зобов`язаним привернути Вашу увагу до ряду фактів.
Факти — річ вперта. І через те, що суперечити їм неможливо, наші співплемінники застосували огидний захід: вони змусили прийняти сталінсько-оруеллівські закони, які просто забороняють згадувати будь-які факти відносно "шестимільйонних жертв газових камер". Таким чином, Голокост перетворився в догму, яку всі зобов`язані сприймати як чистої води одкровення. Тих же, хто не хоче дотримувати мовчання й молитися на цей міф, чекає штраф, заточення у в`язницю, а часом — і те, і друге.
Професор Форіссон, який віддав вивченню цієї теми 20 років, зазнав переслідувань і втратив практично все.
Такі закони можуть здаватися безглуздими, але віддайте поліцію та правосуддя всіх країн до рук пана Леві — і Вам стане не до сміху. Ми живемо в XX столітті. Ці закони слугують немов би абсолютним підтвердженням фальшивки, вони перешкоджають математичному та технічному аналізу невідповідностей Голокосту.
Але, сер, Ви не знайдете жодного очевидця знищення шести мільйонів жидів. Ви не знайдете жодного свідка того, що поруч з крематоріями стояли газові камери, які знищували тисячу, а то й дві тисячі чоловік одразу. Зверніть увагу на додаток до мого листа під назвою «Голокост очима Шерлока Холмса», який містить квінтесенцію двадцятирічного дослідження цієї теми.