Я берусь обґрунтувати як математично, так і технічно, що знищення шести мільйонів жидів у газових камерах — цілковите безглуздя. Що ж стосується лементування та слини, що видаються з приводу голокосту сьогодні, через півстоліття після війни — вони не можуть викликати нічого іншого, окрім відчуття гидоти. Це — ганьба і сором на наші голови. Жоден народ в історії людства не тужив так голосно про свої втрати, якими б дійсними вони не були, через п`ятдесят років. Навіть аби в газових камерах дійсно загинуло шість мільйонів жидів, підіймати неймовірний галас з цієї нагоди й продовжувати наживатися на подіях давно минулих днів було б щонайменше непристойно. Та й друге питання напрошується: а ким були лихварі Веймарської республіки? їхню національність Ви знаєте не гірше за мене.
Але нам всім добре відомо, що постійно згадуване число загиблих — це величезне перебільшення. Та і газові камери на основі "Циклона-Б" просто неможливо створити технічно (це видно хоч би з матеріалів суду над концерном «Дегеш» в 1949 році).
Дійсно, в німецьких концтаборах від тифу та голоду померло 150–200 тисяч жидів. Багато загинуло у боротьбі проти Німеччини, якій ми, жиди, оголосили війну ще в 1933 році! (Гітлер мав алергію до гегемонії золота та долара, а розгортання військового виробництва дало роботу шести мільйонам безробітних).
Ви чули про одну з книг того періоду, яку написав наш співплемінник Кауфман? Вона називалась "Німеччина має зникнути". Ми знаємо про 80 мільйонів гоїв, знищених в СССР, політичний режим якого створювався чи не виключно жидами, починаючи з Маркса та Варбургів і закінчуючи Кагановичем, Френкелем, Ягодою та виконавцями їхньої волі. Ми знаємо, що після 1945 року американці та москалі убивали та ґвалтували німців по всій Європі, від Литви до Албанії. Ми знаємо, що вже після війни півтора мільйона німецьких військовополонених померло від голоду (книга на цю тему, написана кілька років тому, до сьогоднішнього дня маловідома).
Все те зло, яке ми завдали людству, не спокутити ні Вашими чудовими фільмами, ні віртуозністю Ієгуди Менухіна, ні нейтронною бомбою С.Т.Коена. Я написав книгу на основі статей відомих жидів, зміст якої набагато прикріший для нас, ніж антисемітські творіння гоїв. Ось який трагічний підсумок робить, наприклад, Сімон Уейл:
"Жиди, жменька людей, які колись постраждали, стали причиною страждань всього людства".
Нагадаю і слова Джорджа Стейнера:
"На протязі п`яти тисяч років ми занадто часто накликали смерть на себе та на інших".
Ми знаємо, що в ході останньої війни були зруйновані всі німецькі міста з населенням більше 100000 чоловік. Але цей справжній голокост, у вогні якого згоріла незліченна кількість жінок та дітей, оточений стіною мовчання.
Якщо задуматися про ту пропаганду голокосту, яку Ви збираєтесь спрямувати на німецькі голови, то стає зрозуміло: Ви обираєте найкоротший шлях до небувалого вибуху юдофобії, яку ще не знала історія. Обережність та поміркованість — ось якими мають бути головні риси нашої поведінки. Все інше для нас — самогубство. Ні "мондіалізм", ні оруеллівські закони "Злочини в думках" неспроможні попередити спалахи антисемітизму. Нас врятує лише власна поведінка. Ваші ж наміри, рівно ж як і тужливі голосіння та накачка грошей, лише провокують юдофобію. Вона швидко вийде за допустимі (якщо тільки антисемітизм може бути "допустимим") межі. Я чудово розумію, що наша пристрасть до біржових спекуляцій давно вже стала дратувати інші народи, рівно ж як і обрізання немовлят на 8-й день після народження. Але ми мусимо, по меншій мірі, старатися уникати грубих помилок, на зразок тієї, що Ви намагаєтесь зробити в Німеччині, їхні наслідки можуть бути жахливими.
Я — палкий шанувальник Ваших фільмів (за винятком «Списку Шиндлера»: запитайте свою дружину та істориків — вони підтвердять, що вся ця стрічка базується на історичній помилці). Сподіваюсь, що Ви замислитесь над усім сказаним тут і зможете уникнути дурниць, властивих більшості наших співплемінників.
І Якщо у Вас виникнуть питання, я завжди готовий відповісти на них,
Щиро Ваш,
Роже Доммерг Полакко де Менас.
Додаток Холокост очима Шерлока Холмса1. Чи є в історії хоч одна нація, яку б не втішила звістка, нехай навіть через півсотні років після війни, що її втрати виявилися набагато менше, ніж передбачалося? Хіба той, хто зробив подібне відкриття, не достойний нагород і вшанувань? Невже можна піддавати його колосальним штрафам, здійснювати на нього замахи? Адже професор Р.Форіссон пройшов через все це. Хіба така реакція на відкриття не являє собою важкий випадок психопатії?