Відомо, що Президент Польщі, глибоко віруюча людина, пан Лех Валенса відмовився потвердити, як правду, вигадку про Освенцімські газові камери і печі-крематорії, хоч на нього сильно тиснули жиди-сіоністи світовим кагалом. Один мільйон жидів загинуло в «Освенцімі»?! Hi, це неправда. Він, Валенса, не буде брехати, це просто містифікація! Це ще підступно-корисливий, паразитичний засіб. 3 його допомогою світове жидівство продовжує тероризувати морально і грабувати матеріально міжнародну спільноту…
Наближається 2000 років, відколи «богообраний» народ спричинився до першого вселенського злочину, переклавши свою вину на Пилата. Відтоді злих діянь — всіляких революцій, війн, голодоморів — жидами звершено чимало. Тільки чесним покаянням перед лицем потерпілих народів зможуть вони змінити думку світової громадськості про себе, стати моральною частиною світового загалу. Інакше — в черговий раз може статися щось поза межами добра і справедливості».
Отже, газові душогубки, які жиди винайшли для знищення Українців та інших «гоїв», фашисти не застосовували до самих жидів. Що ж дивного? Фашисти були значно людяніші за них.
Тепер послухаємо англійця (чи англійського жида?) Яна Кершоу [4]. Звичайно, ніякої симпатії до Гітлера чи фашистів у нього немає, але у роботі він намагається бути об'єктивним. Він характеризує Гітлера як людину, що «розв'язала геноцидну війну» (с.6), «спровокувала самий жахливий геноцид із усіх, які були відомі людству» (с. 10). Чому Кершоу фашистські гоніння на жидів називає «самим жахливим геноцидом?» Які у нього є документальні підстави? Аби були, він би привів. Але те, що він приводить, «жахливим геноцидом» ніяк назвати не можна.
«У питаннях расової політики на протязі 1930-х років Гітлер намагався — із міркувань престижу та тактики — бути в стороні» (с. 168).
Порівняно з терором, що чинили жиди у Московській імперії, а особливо в Україні, «терор» супроти жидів у Німеччині був просто сміхотворним. Зважаючи на загрозу, яку жиди становили для Рейху, відношення німців до них було більше, ніж м'яким. 3 Німеччини та інших областей Рейху їх просто виселяли. Але не на Північ, не у Сибірські концтабори, як це робили жиди з населенням більшовицької імперії, їх примушували виїжджати в «обітовані країни», де вони мали повне сприяння та пільги: в Московську імперію, Америку, Палестину. «Свого апогею протижидівський терор досяг під час сумно відомої кришталевої ночі — жахливого погрому 9-10 листопада 1938 p…. Під час цього загальнонаціонального погрому було вбито біля ста жидів… біля 30 тис. жидів-чоловіків були взяті заручниками в концентраційні табори для того, щоб змусити інших емігрувати. Не зважаючи на це, жиди не були повністю виключені з економічних відносин і продовжували виявляти деякий вплив на суспільство» (с.216). Для порівняння: у тому ж 1938 р. У Московії щодня жиди розстрілювали більше 1000 осіб. Запроторювали до ГУЛАГів біля 10000. А навесні 1933 p. щодня голодною смертю гинули кілька десятків тисяч Українців. Що ж стосується еміграції, то розстрілювали лише за одну вголос сказану думку про це, як ворога народу й зрадника батьківщини.
У Німеччині, як і в усіх країнах взагалі, жиди були і є антисоціальним елементом. Німецька поліція спрямовувала свою діяльність проти «ворогів держави та народу: жидів, комуністів (та других марксистів), масонів, політичне активних діячів церкви, свідків Ієгови, гомосексуалістів, повій, циган, антигромадських елементів, професійних злочинців… Таким чином, коліща дискримінації продовжувало крутитися» (с.124). Але ж бо від цих елементів користі, і справді, ніякої, але шкода, яку вони завдають суспільству, величезна. Після поразки у Другій світовій війні і Німеччина, і Японія швидко вийшли у передові економічно розвинені країни. Одна з причин цього, можливо, найголовніша — вони були вільні від жидів. Ян Кершоу жаліє злочинний світ, боротьбу з ним вважає дискримінацією Це є типово жидівський підхід, який і в цьому прямо протилежний уявленням людей зі здоровою психікою.
Зачистка Європи від жидів на початку 40-х років планувалася й здійснювалась як виселення їх на схід, а не як фізичне знищення. Ми маємо вірити жиду, який сумлінно досліджував це питання, а не бульварним жидівським газетам. «Жиди депортувались в жидівську резервацію на сході, яка мала виглядати як гігантський концентраційний табір…Гітлер, який до цього забороняв (!) депортацію у воєнну зону і мав намір остаточно видалити жидів з Європи на схід лише після успішного закінчення кампанії, був змушений віддати наказ про початок депортації німецьких жидів» (с.225). Отже, депортація, а не знищення. Що ж стосується «гігантського концентраційного табору», то в такий табір самі жиди перетворили всю Московську імперію. Ну що ж, нехай би і вони пожили в тих умовах, в які вони поставили і в яких понад два десятиліття жило 160 млн. населення.