Німці, звичайно, розуміли, що транспортування такої кількості людей вельми ускладнить ведення війни для них, але готові були піти на це в обмін на 10 тисяч вантажівок, які б використовувалися виключно на москвинському фронті. Цей план закінчився нічим, англійці вирішили, що Бранд німецький агент і посадили його в тюрму в Каїрі, а преса назвала цей план нацистським трюком. Черчилль назвав поводження німців з угорськими жидами самим жахливим злочином, коли б то здійсненим за всю історію світу. Але чи можна уявити, що німці винищували жидів, якщо вони пропонували такі плани? Війна у них забирала практично всі ресурси, чи могло щось залишитись там на винищення жидів?
3. НАСЕЛЕННЯ ТА ЕМІГРАЦІЯ
Статистичні дані про жидівське населення не відомі у достатніх подробицях по всім державам, а також не відомо, скільки жидів було депортовано і інтерновано між 1939-45 pp. Проте за тими існуючими статистичними даними, які відносяться до еміграції, можна сказати, що число жидів, які загинули у війну, складає вельми невелику частину від тих «шести мільйонів».
Згідно Chambers Encyclopaedic (Енциклопедія Чеймберс), число жидів, що мешкали в довоєнній Європі, складало шість з половиною мільйонів. Тобто, якщо вірити легенді про «масові винищення», то в післявоєнній Європі тоді практично не повинно було залишитися жидів.
Але Baseler Nachrichten (Базелер Нахріхтен), нейтральна швейцарська газета, використовуючи жидівські статистичні дані, встановила, що між 1933 і 1945 pp. півтора мільйони жидів емігрувало в США, Англію, Швецію, Іспанію, Португалію, Австралію, Палестину і навіть Китай та Індію. Це стверджує жидівський журналіст Бруно Блау, який подає те ж саме число в Нью-Йоркській жидівській газеті Ауфбау (Aufbau) від 13 серпня 1948 р. 3 цих емігрантів приблизно 400 тисяч приїхало із Німеччини перед вереснем 1939 p., коли почалася війна. Це також стверджується в публікації Всесвітнього жидівського конгресу «Єднання в Діаспорі» («Uniby in Dispersion», стор.377), в якій говориться — «Більшості німецьких жидів вдалося виїхати із Німеччини до початку війни». В додаток до німецьких жидів, 220 тис, із загального числа 280 тис. австрійських жидів, емігрувало до вересня 1939 р., а починаючи з березня 1939 р. Інститут жидівської еміграції в Празі допоміг 260 тис. жидам емігрувати із Чехословаччини. Після вересня 1939 р. в Німеччині, Австрії та Чехословаччині залишилося тільки 360 тис. жидів. Біля півмільйона емігрувало із Польщі до початку війни. Ці цифри визначають, що число жидівських емігрантів з інших європейських держав (Франція, Голландія, Італія, держави Східної Європи) було приблизно 120 тис. Таким чином, масовий виїзд жидів до та протягом війни зменшив число жидів у Європі до п'яти мільйонів. До цих емігрантів ми також повинні додати тих жидів, які втекли в Радянський Союз після нападу Німеччини на Польщу, а також тих, хто був пізніше евакуйований з територій, куди просувались німецькі війська. Більшість із евакуйованих були польські жиди, але окрім них, згідно Райтлінгеру, біля 300 тис. жидів із інших європейських держав перебралися на радянську територію між 1939 і 1941 pp. Таким чином, загальне число жидівських переселенців у Радянському Союзі було біля півтора мільйони. Ф.Фостер, чия стаття про жидів у Радянському Союзі була надрукована у журналі Colliers (Колліерз) від 9 червня 1945 р., пише, що 2,2 мільйони перебралися туди з 1939 р., рятуючись від нацистів, але число півтора мільйони, мабуть, ближче до реальної.
Таким чином, жидівська міграція у Радянський Союз зменшує число жидів на теренах, окупованих Німеччиною, до приблизно трьох з половиною мільйонів. 3 них варто вирахувати тих, хто мешкав у нейтральних державах, яким вдалося уникнути наслідків війни. Згідно World Almanac (Світовий Альманах) за 1942 рік стор. 594, число жидів, які мешкали в Англії, Португалії, Іспанії, Швеції, Ірландії, Туреччині та Гібралтарі складало 413 тисяч. (Англія хоч і не була нейтральною, але її територія не була окупованою).