— Причиною розлуки — один купець.
— Розкажи мені про нього.
— Хоч я і останній з нещасних, але я знайшов у дорозі ще більш нещасного — купця, пораненого розбійниками і залишеного без допомоги. Я зробив, що зміг, перев’язав його рани, хотів довезти до Гурганджа… І зберіг йому золотого сокола…
Купець, який уважно слухав, здригнувся і обірвав дервіша:
— Годі! Ми все вже знаємо, що сталося з купцем. Адже цей купець перед тобою. Я давно хотів розшукати тебе, щоб віддячити. Але хто ж твій друг? Може, я зумію витягти його з катівні лиха.
— Ти один тільки можеш повернути мені друга. Він не сміє носити білої пов’язки і називатися хаджі, тому що в нього, як у шайтана, привішений хвіст. Це мій осел. Жадібний правитель округу, у якого ти залишився лікуватись, одібрав мого осла. Якщо ти мені допоможеш дістати іншого, то збудеться все, чого я бажаю.
— Ти одержиш свого осла. Я відкупив його у хакіма, і він тут у дворі. Чуєш, чи не він кричить і вітає тебе? Але цього замало. Тепер ти можеш вибрати в цій крамниці, що тільки захочеш: найкращий одяг, і сап’янові чоботи, і тканини — бери все, що тільки тобі знадобиться.
— Я — дервіш! У мене є грубий вовняний плащ, і цього з мене досить. Але я беруся рукою за полу твоєї щедрості тільки для того, щоб ти одягнув мою зовсім голу тінь. Тінь всюди йде слідом за мною і не має нічого, чим прикрити своє схудле тіло.
Купці засміялись.
— Ти все жартуєш, дервіше! Як же можна одягти твою тінь?
— Та ось вона стоїть перед вами! — І дервіш показав рукою на бідного хлопчика Тугана, що притулився до стіни.
Хворий купець ударив у долоні.
— Гассане, — сказав він слузі, що підійшов. — Проведи цього хлопчика до крамниці, де продається готовий одяг, і одягни його так, як одягнув би подорожнього, що вирушає в далеку дорогу.
— Що йому дати?
— Ти його одягнеш «сор-та-пай» (з голови до ніг) і даси йому все: чекмінь, сорочку, шаровари, носки, чоботи, пояс і тюрбан. А ти, шановний «джихан-гешт» (блукач всесвіту), приходь сьогодні ввечері до мене. Гассан розкаже тобі, як знайти мій дім.
Слуга провів дервіша і зніяковілого Тугана до крамниці, де висів різний одяг: чоловічий, жіночий і дитячий. І хоч слуга Гассан пропонував вибрати все найкраще, дервіш вказав тільки на те, що тривке і зручне в дорозі. Коли Туган вийшов з крамниці, одягнений, як син гургандзького жителя, з закрученою навколо голови синьою чалмою, Гассан передав дервішеві шкіряний гаманець і сказав:
— Мій хазяїн, шановний Махмуд-Ялвач, наказав передати тобі також оці п’ять золотих динарів, щоб ти ні в чому не знав нужди у дорозі. Крім того, на хазяйському подвір’ї тебе чекає твій осел з сідлом. Ти можеш взяти його, коли хочеш. Мабуть, ти зробив велику послугу моєму хазяїнові. Він рідко буває щедрим.
Ввечері Хаджі Рахім відвідав купця Махмуд-Ялвача. Той чекав на нього у красивій альтанці, що губилася серед великого саду. Коли вони випили чашку золотистого чаю і слуга пішов геть, купець пошепки спитав:
— Про якого золотого сокола ти говорив сьогодні?
Дервіш витяг із зборок свого пояса золоту пластинку з вирізьбленим на ній соколом і передав Махмуд-Ялвачу. Той рвучко схопив її і сховав за пазуху.
— Запам’ятай мої слова, — сказав він. — Що б не трапилося, навіть якби стався вибух всесвіту, коли ти почуєш про мене, можеш сміливо прийти в мій дім. Я завжди допоможу тобі. Що ти робитимеш у Гурганджі?
— Завтра я вирушаю звідси до Бухари. Я боюсь залишатися тут, де над головою завжди занесено меч, який не розбирає, правий чи не правий той, на кого він упаде. Ні, краще посох прочанина і далека дорога!..
Розділ шостий
ЗМОВА ЦАРИЦІ ТУРКАН-ХАТУН
Під верховенством такої розумної жінки, як Туркан-Хатун, вплив військової (кипчацької) аристократії скоро похитнув авторитет престолу. Кипчаки могли безборонно спустошувати захоплені ними землі, хоча б вони з’явились туди як визвольники, і робити ім’я свого государя об’єктом зненависті населення.
Стулчасті ворота Арк[55] розчинились, і пара за парою стали виїжджати на відгодованих жеребцях вершники у білих баранячих шапках, червоних смугастих каптанах і з кривими шаблями, що сяяли золотом.
Мухаммед, шах Хорезму, огрядний і величний, у білому шовковому тюрбані з алмазними блискучими нитками, похмуро сидів на широкогрудому гнідому коні з коштовною золотою збруєю. Малиновий парчевий халат шаха, пояс і шабля, оздоблені самоцвітами, сліпуче виблискували під сонцем.
55
Арк — висока, прикрашена кольоровими кахлями арка, яка правила за парадний вхід до палацу.