Подарунки хорезм-шахові Мухаммеду були привезені на сотні верблюдів і на одній яскраво розмальованій гарбі, запряженій двома довгошерстими яками. Народ стояв на вулиці густим натовпом від заміського палацу, що його було надано для посольства, і до воріт шахського Арка. Нарядні прикажчики цих купців, одягнені в однакові халати з китайського шовку, знімали з верблюдів в’юки, розв’язували їх і переносили незвичайні, рідкісні подарунки до приймального залу палацу.
Серед подарунків були злитки цінних металів небаченого кольору, роги носорогів, мішечки з мускусом, червоні й рожеві корали, різні чашечки з яшми і нефриту, штуки дорогоцінної тканини «таргу», зітканої з шерсті білих верблюдів, що її підносять лише ханам; шовкові тканини, гаптовані золотом, штуки тонкої і прозорої, як павутина, тканини. Нарешті прикажчики внесли величезний шматок золота з китайських гір, завбільшки з верблюдячу шию. Це золото привезли на гарбі довгошерсті яки.
Хорезм-шах прийняв послів, сидячи на високому старовинному троні султана Османа, останнього з роду Караханідів. Шах був у парчевому одягу, як і почет, що його оточував; він сидів задумливий і байдужий, з напівзаплющеними повіками. Погляд його блукав далеко, поверх голів присутніх. Поряд із троном стояв великий візир і товпилися інші вищі сановники держави.
Троє послів, уклонившись до землі, опустились на коліна і розповіли про причину свого приїзду. Старший посол, високий і огрядний Махмуд-Ялвач, почав:
— Великий Чінгісхан, повелитель усіх монголів, послав наше надзвичайне посольство, щоб зав’язати вузли дружби, миру і доброзичливого сусідства. Великий каган посилає хорезм-шахові подарунки і свої привітання і доручив нам заявити такі його слова… — Махмуд-Ялвач передав другому послові пергаментний сувій, до якого білим шнуром була прикріплена синя воскова печать.
Другий посол, Алі Ходжа аль-Бухарі, прочитав:
— «Я не позбавлений відомостей ні про високу ступінь твого сану, ні про великі розміри твого могутнього царства. Мене повідомлено про те, що твоя шахська величність шанована в більшій частині держав всесвіту. Тому я вважаю за свій обов’язок укріпити зв’язки дружби з тобою, шах Хорезму, бо ти для мене такий самий дорогий, як улюблений син[79] з моїх синів…»
— Син? Як ти сказав — син? — вигукнув, отямившись, шах. Він поклав долоню на костяне руків’я кинджала за поясом і, пригнувшись, уп’явся очима в посла.
— «… Так само ти знаєш, — продовжував спокійно той, — що я скорив царство китайське, захопивши його головну північну столицю, і також приєднав ту частину земель, яка лежить у сусідстві з твоїми володіннями…»
Шах похитав головою і почав намотувати на палець з алмазним перснем чорний завиток бороди.
— «… Ти краще, ніж будь-хто, знаєш, що належні мені землі є таборами моїх непереможних воїнів і повні срібних рудників. Мої багатющі землі виробляють різні продукти у великій кількості. Тому для мене нема ніякої потреби вирушати за мої межі з метою добувати собі здобич. Великий шах, якщо ти визнаєш за корисне, щоб кожний з нас відкрив вільний доступ на свої землі купцям другої сторони, то це буде вигідним для нас обох, і ми обоє знайдемо в цьому велике задоволення».
Всі троє послів мовчки чекали відповіді повелителя західних мусульманських країн на лист володаря кочового сходу. Хорезм-шах сидів нерухомо. Глянувши на великого візира, він ліниво махнув рукою, прикрашеною золотими браслетами.
Великий візир урочисто прийняв послання Чінгісхана. Він підвів очі на Мухаммеда, і той знову махнув рукою, наче відганяв надокучливу муху. Тоді візир, нахилившись, тихо сказав старшому послові Махмуд-Ялвачу:
— Височайший прийом закінчено. Падишах тепер віддаватиме високу милість іншим, приймаючи невідкладних прохачів.
Три посли підвелись і, не обертаючись, шанобливо позадкували до вхідних дверей, потім вийшли до другої приймальні. Тут їх наздогнав візир і шепнув Махмуд— Ялвачу:
— Чекай мене опівночі!
Розділ третій
НІЧНА БЕСІДА ШАХА З ПОСЛОМ
Не кажи, що сильний, — натрапиш на ще сильнішого. Не кажи, що хитрий, — натрапиш на ще хитрішого.
79
За східними поняттями того часу, правитель однієї держави міг назвати сином лише такого іншого правителя, який перебував у підлеглій, васальній залежності від нього.