Всі опустили очі і з’єднали кінці пальців. Ясно було, що шах гнівається на прямодушного Тимур-Меліка, нестримного в промовах, як і невпинного у битві. Він ніколи не підливав меду лестощів у потік красномовства хорезм-шаха. В Ходженті стояв невеличкий загін, і для випробуваного вождя Тимур-Меліка не було честі статрі начальником нікчемної фортеці. Але в словах Тимур-Меліка приховувались образливі шпильки, і Мухаммед додав:
— Тимур-Мелік твердить, що перемагає тільки нападаючий? Але на війні потрібна не сліпа хоробрість, а розважливість. Я не скривджу і не залишу жодного міста без захисту. Я теж гадаю, що монголи чи татари, закутані в овечі шкури, не витримають нашої спеки і довго тут не залишаться. Найкращий захист для мирних жителів — незламні стіни наших фортець і…
— І твоя могутня рука! Твоя мудрість! — вигукнули підлесливі хани.
— Звичайно, військо, кероване мною, буде грізною непохитною скелею на шляху татар, — сказав Мухаммед. — Хіба хоробрий Інальчик Каїр-хаи не тримається вже п’ять місяців в обложеному Отрарі, цим затримуючи натиск монголів? Він стійко відбиває всі їхні приступи, тому що я вчасно послав туди на підмогу двадцять тисяч хоробрих кипчаків…
— Молодець Каїр-хане! — вигукнули хани.
— Мені говорили вірні, обізнані люди, що військо татарське в порівнянні з моїм військом ісламу те саме, що струмок диму серед темної ночі. Чого ж його боятися? Я залишу в Самарканді сто десять тисяч воїнів, не рахуючи добровольців і двадцяти могутніх бойових слонів страхітливого вигляду. У Бухарі є п’ятдесят тисяч хоробрих. Так само і в усі інші міста я послав по двадцять і по тридцять тисяч захисників. Що ж лишиться від татар Чінгісхана, коли цілий рік вони будуть затримуватись біля всіх фортець? Нові війська до нього не прибудуть, і його сили танутимуть, як сніг улітку…
— Іншалла! Іншалла! (Дай аллах!) — вигукнули всі.
— А я тим часом, — вів далі шах, — зберу в Ірані нові війська правовірних. Я з свіжими силами так розгромлю залишки татар, що внуки і правнуки їхні побояться будь-коли наблизитися до земель ісламу.
— Іншалла! Іншалла! — вигукнули хани. — Це істинно мудра мова непереможного полководця!
До шаха підійшов начальник диван-арзу і передав записку. В ній було коротке повідомлення, доставлене убогим дервішем, який насилу пробрався крізь монгольські пости, що двадцять тисяч кипчаків, посланих шахом до Отрара, зрадили і перейшли на бік монголів. Усі дивилися з тривогою на Мухаммеда, намагаючись розгадати з його обличчя, які вісті: добрі чи погані? Шах зсунув брови і прошепотів:
— Пора! Баритися не можна! — Потім він підвівся і, вислухавши молитву імама, пішов до внутрішніх покоїв палацу.
Розділ другий
КУРБАН-КИЗИК СТАВ ДЖИГІТОМ
— Гей, Курбане-Кизик[97], гей, жартівник! Віднині ти не будеш більше колупати землю. Хорезм-шах призначає тебе головним начальником своїх хоробрих військ. — Не злізаючи з коня, джигіт стукав пужалном канчука в низькі, криві двері хатини Курбана.
— Яка ще нова біда спіткала нас? — кричала худа згорблена стара мати Курбана, квапливо шкандибаючи з городу.
— Виходь мерщій, Курбане! Чого він спить удень? Певне, обпився бузи…[98]
— Де нам думати про бузу! — голосила стара. — Спочатку Курбан цілу ніч вартував на канаві, доки не пішла вода, потім він заливав свою ділянку, а далі сам-один бився з чотирма сусідами, які хотіли передчасно одвести його воду на свої поля. Тепер Курбан весь у синяках лежить і стогне.
Стара зникла у дверях хатини, і звідти показався Курбан. Він стояв скуйовджений, протираючи очі, і злякано вдивлявся в пишно вбраного бравого вершника на сірому в яблуках коні.
— Салям тобі, бек-джигіте! Що треба начальникові округу?
— Сам хорезм-щах тебе викликає до себе з конем, мечем і списом воювати з невідомими яджуджами і маджуджами.
Сутулий, з довгою шиєю Курбан чухав п’ятірнею спину.
— Кинь сміятися з мене, бек-джигіте! Який же я воїн? Я нічого не вмію тримати в руці, крім кетменя[99] і супової ложки.
— Це вже не твоя і не моя справа міркувати. Мене послав хакім об’їхати всіх сільських старшин і передати його наказ: щоб усі селяни збиралися негайно, — у кого є кінь — на коні, у кого верблюд — на верблюді. Дивися ж, завтра ти повинен з’явитися до свого бека, а він поведе вас, воїнів таких хвацьких, як ти, на війну. А хто не з’явиться — тому голову геть. Зрозумів?
99
Кетмінь — різновид великої мотики, яку застосовують на Сході замість лопати, щоб скопувати землю.