– От скажений кінь – не дасть поснідати! Я побіг, мамо, макітру жінка увечері принесе…
– Ну, ти, друже, на морі відпочив, щоки рожеві, товсті!
– Ага! Місяць тещі й дружині гумові матраци надував!
– Бабо, а твій ніс влізе в цю пляшечку? – запитує онук.
– Що ти плетеш, халамиднику?!
– А чому ж тато каже: «Моя теща куди хоч свого носа всуне!»?
– Мамо! Я заміж іду!
– Ти хоч познайом з майбутнім зятем!
– Он, бачиш, «мерседес» припаркувався? Бачиш, чоловік виходить з машини?
– Доню, він же майже мого віку!
– То не він, мамо!
– Його батько?
– Ні! Його молодший син!
Теща подає зятю гвіздок. У того на той момент випадає з рук молоток і тюкає тещу по голові.
– Мамо?! Куди я попав?
– А, синку, куди й цілився…
Теща купила зятеві машину. Перша поїздка. Зять за кермом, дружина позаду, а теща поруч.
– Чого летиш, як на пожежу?! – теща.
– Чого повзеш, як черепаха?! – жінка.
Виїхав зять за село, зупинив авто, вийшов:
– Ану обидві – за кермо!
Сидить літня жіночка у черзі до зубного лікаря. Та все крутиться, та все зітхає, та все стогне.
– Не переймайтеся, тітко! Нічого такого страшного там немає! – заспокоює її якийсь чоловік.
– Ага! Немає! Лікар – мій зять!
– Опанасе! Як то може бути, з жінкою увесь час гиркаєшся, а тещу хвалиш?
– Теща завжди була проти нашого шлюбу!
– Ото, куме, дощ! Благодать! Тепер усе із землі полізе!
– Як усе? Як полізе? І моя теща?!
Гостює теща у зятя. Та вже й другий тиждень. Заходить якось зять до хати:
– Мамо, їхав через ваше село, бачив, як ваша хата загорілась. Може ще досі горить…
– Господи! Куди ж я тепер піду? Буду у вас доживати.
Шле теща зятю телеграму з санаторію: «Вишли грошей, горю»!
Зять не шле. Думає: «Може ж таки згорить!»
Було це давно. Насипала теща каші у миску на двох. З одного боку помастила добряче маслом і поставила тим боком навпроти дочки. Сів зять до столу та й каже:
– Якщо я, мамо, чим перед вами завинив, то хай мене Бог розверне так, як я цю миску!
І розвернув миску мащеним боком до себе.
– Як тобі, Микито, вдалося так зберегтися, ти так молодо виглядаєш!
– То не дивина. Моя теща відняла у мене півжиття.
Взяв зять тещу на руки, виніс на балкон:
– Подивіться, мамо, які люди кругом. Той з тещею свариться, той б'ється, а я вас відпускаю…
У перший день після весілля зять прокинувся раненько, прибрався, зготував сніданок, розбудив жінку і тещу, покликав до столу, дістав горілку, налив по чарці, подав сніданок, а потім запитує:
– А що, жінко, добрий був сніданок?
– Добрий, – каже жінка.
– А що, мамо, гарно поснідали?
– Гарно! – каже теща.
– Дивіться, щоб так мені кожного дня було!
– Як живеш?
– Непогано. А ти?
– Та здоров'я вже не те… Погано бачити став… Он іде якась людина, а хто – не впізнаю…
– Та протри свої баньки! Хіба ж то людина? То ж моя теща!
Іде зять-приймак понад хатою і зачепився за кут.
– А щоб ти згоріла! – штурхає хату ногою.
– Ти їй хазяїн, що ти її клянеш?! – шипить на нього теща.
Наступила корова зятеві на ногу.
– А щоб тебе чорти забрали! – лається чоловік.
– Ти їй хазяїн, що чортам віддаєш? – піниться теща.
– Ох і теща у мене, молода, гарна, весела, так і хочеться обняти! – жартує зять.
– Ти хазяїн, що хочеш, те й роби.
– Мамо, позичте трохи грошей, машину куплю! – просить зять.
– Вгадай, що таке – один попереду, а чотири позаду?
– Не знаю…
Теща показує дулю:
– Ось тобі гроші!
Зять якось заробив тих грошей і купив машину. Приходить теща:
– Синку, підвези на базар.
– А вгадайте, мамо, що таке – два попереду, а вісім позаду?…
Ходить чоловік по базару, вибирає порося. Пригледів гарненького кабанчика, змовилися з продавцем, сторгувалися, вже й гроші дістав і питає:
– А звідки ви?
– З Гусівки.
– Е, чоловіче, не візьму я у вас кабанчика!
– Чому?!
– У мене теща з Гусівки!
Зупинилася у Леоніда машина. Ніяк не іде. Він особливо не розбирається, спиняє зустрічні авто, просить допомоги. Один водій спинився, подивився: