На відміну від більшости істориків, я не відокремлюю друкову еру від додрукової. Головний внесок друкування полягав у появі більшого числа і дешевших матеріялів, а не в перетворенні комунікацій таким чином, як це зроблять пізніше телеграф чи інтернет, а ці кількісні зміни вже враховано. У разі електронних технологій я беру множника 2,5 для Заходу та 1,89 для Сходу. Ці множники відбивають відносну доступність комп'ютерів та широкосмугових комунікацій на Заході та на Сході 2000 року. У разі електричних технологій, що на 1900 рік мали певний вплив на Заході, я беру множника 0,05; а в разі доелектричних технологій, використовуваних в усі періоди, я беру однакового множника 0,01 і для Заходу, і для Сходу. Отже, 2000 року Західний рахунок становить максимально можливі 250 балів суспільного розвитку (100 балів IT х 2,5), а Схід дістає 189 балів (100 балів IT х 1,89); 1900 року Захід має рахунок 3,19 бала (63,8 х 0,05), а Схід — 0,3 бала (30 х 0,01). Західний рахунок досягає мінімального рівня, що його треба фіксувати в індексі суспільного розвитку (тобто 0,01 бала) лише близько 3300 року до н. е., а східний — близько 1300 року до н. е.
Межі похибки
попередньому розділі я багато казав про оцінки та здогади, бо без них збудувати індекса суспільного розвитку неможливо. Першим наслідком є те, що жоден індекс ніколи не буде "правильним", чи то ми беремо слово в сильному сенсі значення, коли кожна окрема деталь цілком точна, чи в слабшому сенсі, коли всі експерти роблять однакові оцінки. В результаті немає сенсу питати, чи мої обчислення рахунків суспільного розвитку неправильні. Правильне запитання таке: якою мірою вони неправильні? Чи вони неправильні аж так, що базові обриси історії суспільного розвитку на графіках у розділах 4-6 вводять нас в оману, тобто вся ця книжка фатально хибна? Чи насправді ці похибки відносно тривіяльні?
На ці запитання, в принципі, досить легко відповісти. Треба просто запитати, (1) як набагато треба змінити рахунки, щоб минуле видавалося таким відмінним, що наведені в цій книжці міркування перестали б витримувати критику, і (2) чи такі зміни правдоподібні.
Зрештою, єдиний спосіб це зробити — перевірити свідчення, наведені на вебсайті (www.ianmorris.org), для кожного окремого обчислення. Тут я лише хочу коротко заторкнути можливість того, що систематичні похибки можуть звести нанівець мої висновки щодо загального обрису історії. Згідно з моїм індексом (його показано в напівлогаритмічному масштабі на рисунку 3,7), Захід став лідерувати після 14 000 років до н. е. Схід повільно наздоганяв, і впродовж майже всього першого тисячоліття до нової ери перевага Заходу була невеликою. Близько 100 року до н. е. Захід збільшив розрив, але 541 року н. е. Схід вирвався вперед. Схід залишався попереду до 1773 року, потім Захід відновив своє лідерування і, якщо тенденція двадцятого сторіччя триватиме, буде утримувати) його до 2103 року. Від кінця льодовикового періоду західний розвиток перевищував східний протягом 92,5 відсотка часу.
У третьому розділі я припустив, що, якщо загалом мої рахунки мають десятивідсоткову похибку, зміни картини будуть несуттєві. Рисунок Д.2а показує, який вигляд мали б розглядувані тенденції, якби я послідовно недооцінював рахунки західного розвитку на 10 відсотків та на ті самі 10 відсотків переоцінював рахунки східного розвитку. Рисунок Д.2б показує результат у разі, якби я недооцінював рахунки східного розвитку на 10 відсотків та переоцінював рахунки західного розвитку на 10 відсотків.
Насамперед треба зазначити, що такі рахунки сильно хибують щодо правдоподібности висновків. Рис. Д.2а, що на 10 відсотків збільшує західний рахунок і зменшує східний, вимагає, аби ми визнали, що Захід був розвиненіший, ніж Схід, 1400 року, напередодні того, як Чжен Хе поплив до Індійського океану; із нього також випливає, що, коли Ганібал 218 року до н. е. повів слонів атакувати Рим, західний розвиток вже був вищим, ніж східний стане аж у часи Чжена. І наче цього мало, графік додатково нас повідомляє, що Захід 44 року до н. е., коли було вбито Юлія Цезаря, був розвиненіший, ніж Схід 1793 року, коли китайський імператор Хунлі відхилив торгівельну місію лорда Макартні.
Рисунок Д.2б, мабуть, ще цікавіший. Рахунок розвитку, що він дає Заходові, наприклад, 700 року н. е., коли араби з Дамаска володарювали в величезному халіфаті, нижчий за китайський індекс часів Конфуція, що не може бути правильним, а західний рахунок 1800 року, коли вже відбувалася промислова революція, нижчий за східні рахунки часів династії Сун, у 1000— 1200 роках, що навіть ще менш імовірно.