Все таки розмови з кращою подругою, йдуть на користь. От поговорила сама питання задала , сама і відповіла, зате, як на душі полегшало. Та додому я раніше Соломатіна не встигла, він сидів біля порогу.
Привіт! Давно сидиш?
Ще не дуже. Де ти була? Все нормально? - Піднявся він з сходинки.
Все просто чудово. Мені треба було подумати. І думається мені краще в компанії кращої подруги.
І про що думала? – Я задумливо потерла носа. Так, він не заспокоїться поки не оцінить усі загрози і перспективи. Я підійшла і поцілувала його. А потім нарешті відкрила двері і ми зайшли в дім.
Твої таємниці дещо бентежать мене. І я зізнаюсь чесно поривалась натравити на тебе Ярославу. Але я цього не зробила. Я зрозуміла, що я довіряю тобі. І ти маєш повне право на своє приватне життя. – Він був здивований.
Ясно. І ти на мене не сердишся?
Я на тебе і не сердилась.
Просто в тебе був такий вигляд, ти була зла.
О, так я таки була зла. Але на того хлища і на ситуацію в яку він мене заганяв, а я ненавиджу бути безпорадною.
Вибач. Я владнаю ситуацію з своїм минулим.
Ситуація не владналась, бо вже на другий день, хлищ вломився знову в мій кабінет. І почав з порогу.
Він псих. І півроку лежав в психушці. То ви справді думаєте, що ваш бізнес не постраждає після того, як всі дізнаються про це. Я думаю, вам краще вмовити Соломатіна продати магазини. – Я дивилась на нього. От, що то справи Соломатіна закінчились лікарнею. Хоча з таким оточенням добродіїв,вони б і кого завгодно так закінчилися. Щось видно потрібно змінити Соломатіну в житті. – Зате добродій розпинався далі.
Ганно Василівно ви ж розумна жінка, то я сподіваюсь ми домовимось.
Знаєте в мене в житті було одне правило, ніколи не погрожуй, коли ти не здатний втілити це в життя. Ваша наполегливість вже почала втомлювати і забирати в мене час. Ваші погрози вважаю таким нікчемними, що навіть нічого робити не буду. І Соломатіна я підтримую. Що правда хід його думок може бути не настільки радужним, а враховуючи, як ви кажете, що він »псих» то бог вам на допомогу. А тепер перестаньте займати мій час і покиньте кабінет.
Ви пошкодуєте про своє рішення. – Прошипів він.
Я звичайно ознайомилась з вашими методами ведення справ, підкуп, улесливість , погрози, для вас всі методи добрі. Але і ваше в цьому слабке місце. Ви не створюєте чогось нового, не вдосконалюєте, не змінюєте, просто відбираєте і адаптуєте під себе. У Соломатіна завжди буде інша дорога, а ви його будете доганяти.
Ваш Соломатін не в ладах з головою, він живе на таблетках. – Виплюнув, він ще одну порцію отрути.
Сергій, пішов геть. – В дверях стояв Соломатін і я була певна , що він чув останні слова цього Сергія.
Всього найкращого Ганна Василівна. – Я промовчала. Погляд Соломатіна для Сергія нічого доброго не обіцяв, та він закрив двері за Сергієм і залишився в кабінеті. Повільно повернувся до мене. Він навіть не дивився на мене просто стояв.
Я…я не хотів, щоб ти вважала мене психом. – Його каяття не знало меж . – І те, що він сказав правда.
Соломатін. – Тяжко зітхнула я. – Психом я тебе вважала з першої миті нашого знайомства. По правді там ще була купа різних епітетів, що тобі явно не лестили. Але я бачила тебе, що робило тебе вкрай цікавим для мене. Ти як магніт, що ближче наближаєшся, то сильніше притягує. Ти мені страшенно подобаєшся з усіма твоїми недоліками і перевагами з усім твоїм хаосом і неспокоєм. Мені дуже шкода, що тобі довелось пережити не найкращі часи, але я тебе люблю з усім що є і що було.
Що ? Що ти сказала?
Я сказала, що ти мені цілком влаштовуєш саме таким який ти є. Я сказала, що люблю тебе. І люблю вже досить давно. Тому заради усього доброго не лякайся так. Я все ж тобі в любові зізнаюсь, а в не в злочині проти людства.
Я не лякаюсь. Я ще просто не вірю. Ти мене правда любиш?
Абсолютно впевнена в своїх почуттях.
І не покинеш мене?
Навіть не подумаю. – Він нарешті таки відійшов від дверей і просто обійняв мене.
Я так боявся – Пробурмотів він зарившись носом в моє волосся.
І у всіх пар рано чи пізно наступає момент знайомства з батьками. Моя родина не полінилась і вся дружно приїхала до мене в гості. Ідею познайомитись з родиною Соломатін зустрів , скажемо так прохолодно, але приречено. І тільки коли вже приїхав на саму вечерю, по його чорних колах перед очима і смиканому вигляді я зрозуміла, на скільки він знервується.
І що тебе так лякає в знайомстві з моїми батьками?
Якби в мене була дочка, я б ніколи її не віддав такому придуркові . – Все таки сказав він.
Дім, я дуже люблю свою родину. Моя родина любить мене,але вони не вмішуються в моє життя. І тебе я люблю. – Спробувала я його розрадити.
Ти сьогодні дуже гарна. – Прошепотів він і поцілував у висок.
Тоді пішли знайомитись. – Моя родина була в кімнаті, під дружній галас, щось обговорюючи. Звичайно, вони замовчали, коли ми зайшли. Коротке представлення і ми сіли до столу. Соломатіна посадили напроти мене, поряд нього сіла мама і тата, поряд мене бабуся. Всі були трохи напружені , одна бабуся отримувала від усього задоволення. Але навіть і вона нахилилась до мене і прошепотіла: «А що з твоїм хлопцем?» Я перевела погляд на Діму, він сидів прямо і з таким відмороженим виразом обличчя. Зверхній погляд і холодна відповідь моєму батькові. А батько пильно за ним стежачи задавав і задавав все питання. Я зітхнула і нагнулась до бабусі.
Він переляканий до смерті. Його теща була вкрай хворою жінкою, я сама її бачила. Її б психіатра хорошого. Це у нього захисна реакція організму така. А тато його видно зараз доконає.
Не доконає.
Василю. – Бабуся лагідно всміхнулась моєму батькові, того злегка перекосило. Характер у бабусі все таки не цукор. – А ти вже й забув, як прийшов мене знайомитись. – Батько трагічно поморщився. – Жених перенервував і втратив свідомість прямо за столом. – Щось мені здалося, що після такої історії, Соломатін зблід ще більше. Але бабуся відвела увагу від Соломатіна і дісталось батькові, поки мама не розсміялась і не врятувала батька. Н-да вечеря вдалася. Я пішла з мамою на кухню, допомогти прибрати з столу, чоловіки залишились в залі.
Пам’ятаю, як я почувалась коли знайомила з мамою твого батька. Незручно не те слово. А твій батько щось відповідав невпопад , а у мами ставав все холодніший і холодніший вигляд.
Так, бабуся поглядом заморожувати уміє.
Татко твій схоже теж перенервував.
Це мило. Але ж я давно вже не маленька дівчинка.
Для нас ти завжди будеш нашою донечкою і ми будемо про тебе хвилюватись, пишатись твоїми досягненнями і мріяти про онуків.
А по тому, як тато вів допит то до внуків там може бути дуже далеко.
Дай йому час. І все буде добре.
Пішли повертатись, поки Дімка не вирішив, що я його покинула і втекла через вікно в кухні.
А що може?
Уява знаєш, яка у нього буйна.
Тоді пішли, щастям ризикувати не будемо. – Ми з мамою вийшли, чесне слово Соломатін, здається очей не зводив з кухні. З усіма попрощавшись я провела Дмитра до машини. Соломатін мовчав і тискав мою руку, потім зітхнув і обійняв мене.
І як все пройшло? – Десь біля мого вуха , пошепки запитав він.
Все пройшло чудово. – Розсміялась я. – І взагалі зовсім тебе відпускати не хочу. – Подумавши додала я. – Тому, або ти переїдеш до мене, або я переїду до тебе. – Він завмер, я вже подумала, що погарячкувала з пропозицією.
А ти переїдеш?
Куди скажеш. – Тепер уже він відсунув мене від себе і пильно заглянув мені в очі.
І навіть вийдеш за мене заміж?
Так, вийду.
Тоді ми одружимось, так швидко як це можна зробити.