Це було дуже схоже на мої власні думки.
— То ми кохатимемо одне одного в духовному сенсі?
— Ой, Бредлі, досить уже цих суперечок, роздягнімося.
Увесь цей час ми сиділи пліч-о-пліч і дивилися в очі, не торкаючись одне одного — лише кінчики її пальців ковзнули моїм обличчям, вилогами піджака, плечима й руками, наче Рейчел накладала на мене закляття.
Тепер вона відвернулася і, вигнувшись, одним рухом стягнула із себе блузку й бюстгальтер. Оголена до пояса Рейчел дивилася на мене. Це вже було щось зовсім інакше.
Жінка зашарілася, і її обличчя стало ніжнішим. Вона мала дуже пишні округлі груди, увінчані величезними коричневими мандалами[40]. Голова оголеного тіла має зовсім інакший вигляд, ніж убраного. Рум’янець сповз шиєю й розлився в глибокій V-подібній западинці між грудьми, поплямованій строкатою засмагою. Її тіло дихало непоказною цнотою. Я знав, що для Рейчел це був незвичний учинок. А ще я давно не бачив жіночих грудей. Я дивився на них, але не рухався.
— Рейчел, — сказав я. — Я дуже зворушений і розчулений, але мені справді здається, що це не надто розсудливо.
— Ох, припиніть.
Вона раптом обхопила мене за шию й повалила на ліжко. Трохи поштовхалася, поборсалася — і ось вона вже лежить поруч зі мною абсолютно гола. Тіло Рейчел було гарячим. Вона захекано дихала й притискалася вустами до моєї щоки.
— О Боже, — промовила вона.
Мабуть, не дуже ввічливо лежати поруч з оголеною жінкою, яка важко дихає, повністю вбраним, та ще й у черевиках. Я звівся на лікті так, щоб побачити її обличчя. Не хотів утопитися в цьому спекотному вирі. Уважно подивився на лице Рейчел. Гримаса на ньому нагадала мені деякі японські картинки: суміш радощів і болю, очі звужені, рот роззявився чорним прямокутником. Я торкнувся її грудей — надзвичайно легко провів по них долонею, вивчаючи їх на дотик. Потім опустив очі й роздивився її пухке, м’ясисте тіло. Поклав руку їй на живіт і відчув, як він стискається під моїми пальцями. Я був збуджений і приголомшений, але це ще не було бажанням. Здавалося, наче я вийшов за межі свого тіла й розглядав себе збоку, як картинку: повністю вбраний літній чоловік у темному костюмі та синій краватці лежить поруч з оголеною пані, схожою на рожеву грушу.
— Бредлі, роздягніться.
— Рейчел, — знову спробував я, — як уже казав, я зворушений. Я дуже вдячний, але не можу кохатися з вами. Я не маю на увазі, що не хочу. Просто не можу. Інструмент не спрацює.
— А ви завжди… мали… труднощі?
— «Завжди» навряд чи можна сказати. Я вже давно не був із жінкою. Цей привілей незвичний і неочікуваний для мене. І я не вартий його.
— Роздягніться. Я лише хочу обійняти вас.
Мені було страшенно холодно, і я досі бачив себе збоку. Я зняв черевики, шкарпетки, штани, білизну й краватку. Якийсь інстинкт самозахисту змусив мене залишити сорочку, але Рейчел розстібнула її гарячими тремкими пальцями. Лежачи в обіймах жінки, нерухомий і фізично охололий, поки її руки сором’язливо торкалися мене, я побачив крізь серпанок її волосся, як тремтить у щілині між завісами листя на вітрі, і відчув, що потрапив до пекла.
— Ви холодний як крига, Бредлі. І маєте такий вигляд, наче зараз розплачетесь. Не переймайтеся, дорогенький, це не має значення.
— Це має значення.
— Наступного разу все буде краще.
«Не буде наступного разу», — подумав я, і раптом мені стало так непереборно шкода Рейчел, що я й справді обійняв її та притиснув до себе. Вона ледь чутно збуджено зітхнула.
— Рейчел! Агов, ти де? — раптом пролунав унизу Арноль-дів голос.
Ми підскочили, як душі грішників, яких диявол уколов виделкою. Я плазував рачки, шукаючи на підлозі сплутаний у клубок одяг. Геть усе поспліталося. Рейчел натягла спідницю та блузку, не витрачаючи часу на білизну. Потім нахилилася до мене і, поки мої руки безпомічно шарпали вивернуті штани, її дихання залоскотало моє вухо.
— Я відведу його в садок. — Потім вона зникла, зачинивши за собою двері. Я почув унизу голоси.
Звичайно, мені знадобилося чимало часу, щоб одягнутися. Схоже було, що штанини зав’язалися внизу вузлами, і, коли я нарешті засунув у них ногу, щось тріснуло. Я взув черевики без шкарпеток, заходився знову роззуватися, але передумав. Шлейки заплуталися щільним клубком. Я набив кишені шкарпетками, краваткою й білизною. Підійшовши нарешті навшпиньки до вікна, я визирнув крізь щілину між завісами й побачив у садку внизу Арнольда з дружиною. Рейчел поклала руку чоловікові на плече й показувала йому якусь рослину. Пасторальне видовище.
40
Мандали (із