Выбрать главу

— Ваші з Арнольдом стосунки не мають жодного значення. Ідеться про мене. Я хочу… я вже трохи напилася… дозвольте мені сказати грубо… я хочу особливих стосунків із вами.

— Ви їх маєте!

— Помовчте. Я не хочу крутити роман — не тому, що не хочу його, може, і хочу, зараз не варто гаяти на це час, а тому, що це буде суцільна плутанина. А щодо тих образ і роздратувань, про які ви говорили, у вас усе одно кишка тонка або недостатньо темпераменту чи ще бозна-чого для роману. Але, Бредлі, я хочу вас!

— Я й так ваш.

— Ох, не будьте таким безтурботним і легковажним. Сьогодні ви здаєтеся надзвичайно самовдоволеним. Що сталося?

— Рейчел, не переймайтеся. Я буду таким, як ви захочете. Усе надзвичайно просто. Як непевно, але élan[71] зауважила тезка Джуліан, усе буде добре — і все буде добре, хай там що, усе буде добре[72].

— Мені хотілося б змусити вас побути серйозним, ви сьогодні страшенно ненадійний. Бредлі, це надзвичайно важливо: ви будете любити мене, будете вірним мені?

— Так!

— Будете справжнім відданим другом назавжди?

— Так, так!

— Не знаю… дякую… гаразд… Ви вже дивитеся на годинника, мусите йти на призначений обід. Я залишуся тут і… думатиму… і… дудлитиму. Дякую вам, щиро дякую.

Останнє, що я побачив, опинившись на вулиці й зазирнувши у вікно, як Рейчел тупилася в стіл і дуже повільно пальцем малювала візерунок у розлитому пиві. На обличчі в неї застиг відлюдний вираз, наче вона щось мрійливо пригадувала, і це було дуже зворушливо.

* * *

Гартборн поцікавився Крістіан. Він не був із нею близько знайомий. Мабуть, новина про її повернення вже ширилася містом. Я розповів про неї просто й відверто. Так, ми вже бачилися. Вона змінилася на краще й не лише зовні. Наші стосунки були досить дружніми й дуже цивілізованими. А Прісцилла? Вона пішла від чоловіка та зупинилася в Крістіан, я саме збирався навідатись до них. «Прісцилла зупинилася в Крістіан? Дивовижно». Так, я погоджувався з ним, але це лише доводило, які ми всі гарні друзі. Я у свою чергу розпитував Гартборна про бюро. Чи й досі засідає та безглузда комісія? Метсона вже підвищили? Нові вбиральні вже запрацювали? Та кумедна пані, що наливає чай, ще працює? Гартборн зауважив, що я маю «дуже підтягнутий і розслаблений» вигляд.

Правду кажучи, я вирішив, що по обіді навідаюся до Ноттінґ-Гілл, але спочатку надумав повернутися додому. Мені треба було освіжитися тишею, самотністю й роздумами про Джуліан. Так святі повертаються до храмів, так мандрівні лицарі відновлюють сили блаженним таїнством. Мені кортіло повернутися додому й залишатися там, раптом вона зателефонує, але я знав, що це спокуса, та поборов її. Якщо я хотів, щоб усе було добре, не варто було жодним чином змінювати розпорядок свого життя, окрім того, що мав упорядкувати його й помиритися з усіма, а на це, як відчував, у мене тепер було достатньо сил. Дорогою додому я зайшов до книгарні й замовив повне зібрання Арнольдових творів. Нести їх було б надто важко, до того ж не всі виявилися в продажу — і продавець пообіцяв надіслати їх найближчим часом. Читаючи перелік книжок, я збагнув, що декотрі навіть не читав, а інші читав так давно, що вже й не пам’ятав, про що в них ішлося. Як я міг у такому разі судити друга? Я зрозумів, що був до нього вкрай несправедливим, і всміхнувся продавцеві.

— Так, усі, будь ласка. Не забудьте жодної.

— І вірші, сер?

— Так.

Я навіть не знав, що Арнольд пише вірші. Що ж я за негідник такий!

Я також придбав зібрання творів Шекспіра в шістьох томах, щоб віддати їх Джуліан замість «Гамлета», коли настане час, і, всміхаючись, рушив додому.

Зайшовши на подвір’я, одразу побачив Ріґбі, мого сусіда згори. Я зупинив його й розпочав сердечну розмову про гарну погоду, аж тут він сказав: «Там хтось чекає на вас біля дверей». Мені перехопило дух, я перепросив і побіг. Але виявилося, що на мене чекав чоловік. Його гарно вбрана військова постать кидалася в очі.

Помітивши мене, Роджер заговорив:

— Послухай, перш ніж ти скажеш мені…

— Любий Роджере, заходь, вип’ємо чаю. А де Меріґолд?

— Вона залишилася внизу, в якійсь кав’ярні.

— Тоді йди швиденько й миттю приведи її сюди, ну ж бо. Мрію знову побачитись із нею! Я поставлю чайник і приготую горнятка.

вернуться

71

Імпульсивно (фр.).

вернуться

72

Рядок із вірша Томаса Еліота «Літгл Ґіддінг», у якому поет цитує Джуліан Нориджську.