«Не закохана, — сказала собі Робін. — Він подарував тобі шанс цілого життя, і може, трохи ти й закохалася, бо він твій найкращий друг, але це не справжнє кохання». А тоді — вже чесніше — додала: «І навіть якщо закохана, це треба пережити. Так, він образився, коли ти не дала себе поцілувати, але краще так, ніж дозволити йому думати, ніби ти мрієш про нього. Закохана партнерка — це справді останнє, чого він хоче в житті».
Шкода, що вона не така жінка, яка може зоп’яну цілуватися, а тоді просто посміятися з такої пригоди. Наскільки Робін зрозуміла з тих відомостей, які мала про особисте життя Страйка, йому подобалися саме такі: жінки, що гралися в любовні ігри з безтурботністю, якої Робін не змогла опанувати.
На другий тиждень січня вона повернулася до офісу з великою коробкою швейцарських шоколадних цукерок. Всім, хто питав — і Страйкові теж — Робін казала, що провела відпустку чудово.
ЧАСТИНА ПЕРША
Серце — центральний орган цілої системи, який складається із порожнистих м’язів; його скорочення нагнітає кров у всі частини тіла через складну систему судин...
Генрі Ґрей,
член Королівського товариства Лондона,
«Анатомія Ґрея»
5
Що за предивна тайна — сила слів!
В словах — життя і смерть. Бо слово може
Багряну барву вмить на щоки кинуть
І трепетом пройняти, а тоді
Скупати серце в крижанім потоці.
Летиція Елізабет Лендон,
«Сила слів»
14 вересня 2011 року
З матеріалів інформаційно-розважального сайту TheBuzz
TheBuzz бере інтерв’ю у Джоша Блея та Еді Ледвелл, пари творців популярного мультсеріалу «Чорнильно-чорне серце», який став хітом на «Ютубі»!
TheBuzz: Отже, герої мультфільму — це частини мертвих тіл, кілька скелетів, демон і привид... чим ви можете пояснити свій успіх?
Еді: Стоп, а Дрек у нас хіба демон?
ТВ: Ти мені скажи!
Еді: Я навіть і не знаю.
[Джош сміється]
ТВ: Я до того, що коли переповісти сюжет «Чорнильно-чорного серця» людині, яка його не дивилася, вона здивується, що таке може бути популярним. [Еді та Джош сміються] Ви могли уявити таку реакцію на свій — от чесно — дуже дивний твір?
Еді: Чесно — от зовсім ні.
Джош: Ми просто розважалися. Насправді це тупо збірка внутрішніх жартів.
Еді: Але виявилося, що такий гумор розуміє значно більше людей, ніж ми могли собі уявити.
ТВ: От ти кажеш, що це жарти, але люди там відшукують купу сенсів!
Джош: Так, ми... іноді думаєш, так, ми щось таке і мали на увазі, але в інші моменти...
Еді: Іноді ми читаємо про речі, які там, може, і справді є, але ми цього не розуміли чи не мали на увазі.
ТВ: Можете навести приклад?
Джош: Хробак. Ми подумали, що це смішно, бо він же хробак на цвинтарі, він там їсть мертві тіла. І ми подумали — класно буде, якщо цей хробак ненавидить свою роботу і буде бідкатися на нудну долю. Працює, мов на конвеєрі! Такий собі затурканий трупоїд.
Еді: Але люди вирішили, що хробак — то фалічний символ. Знайшлася група батьків, яка почала скаржитися...
Джош: ...скаржитися, що ми вчимо дітей жартам про піструни.
Еді: Але ж нічого подібного! Наш Хробачок — не прутень.
[Всі сміються]
ТВ: То у чому, на вашу думку, секрет популярності «Чорнильно-чорного серця»?
Еді: Ми знаємо не більше за вас! Ми ж всередині історії. Ми не бачимо, як вона сприймається ззовні.
Джош: Хіба що можна припустити, що хворих на голову людей на світі значно більше, ніж здається.
[Всі сміються]
ТВ: А що скажете про Серцика — серце без тіла, — вашого головного героя, якого так люблять люди? Ти ж сам озвучуєш Серцика, правильно, Джоше?
Джош: Так. Ну... [довго думає] Як на мене, він поганець, який хоче бути хорошим.
Еді: Він насправді не поганець, бо інакше б не прагнув бути хорошим.
Джош: Думаю, люди бачать у ньому себе.
Еді: Він багато встиг пережити, багато де побувати...
Джош: А саме у грудній клітці, в труні і в землі.
[Всі сміються]
ТВ: А які у вас творчі плани? Так і будете виходити на «Ютубі», чи...
Еді: Та де ми, а де плани!
Джош: Плани — для пиндиків.
ТВ: Але ця ваша штука справді популярна! Вона ж тепер приносить вам гроші?
Джош: Так. Хто б міг уявити? Здуріти можна.
ТВ: Вам хтось допомагає? Маєте агента абощо?
Джош: Є подруга, яка знається на цих речах і нам допомагає.
ТВ: Ваші фанати створили онлайнову гру, натхненну грою, у яку Дрек грає в серіалі. Ви її бачили?
Джош: Так, одразу, як з’явилася. Хтось дуже круто написав код.
Еді: Це трохи стрьомно, бо Дрекова гра у серіалі насправді...
Джош: ...так, насправді...
Еді: ...насправді це не гра. Ми не мали на увазі, що це гра, правда ж?
[Джош хитає головою]
Еді: Це дещо більше... суть гри у тому, що це зовсім не гра.
ТВ: Тож коли Дрек змушує інших героїв «грати у гру»...
Еді: Змушує? Я не знаю, чи хтось когось справді змушує. Вони скоріше самі зголошуються, бо Дрек нудьгує...
Джош: ...нудикує...
Еді: ...так, вибач, він нудикує, і вони погоджуються його розважити, але кінець кінцем всім це виходить боком.
Джош: Суть Дрекової гри це... [починає говорити голосом Дрека] «грай у гру, бвах!» ...це дотримання правил. Треба все робити за правилами.
ТВ: Тобто це метафора?
Еді: Так, але парадокс полягає у тому, що сам Дрек не дотримується правил. Йому просто подобається дивитися, як інші стараються їх не порушувати.
ТВ: Ви кажете, що нічого не плануєте, але чи будуть...
Джош: Футболки з Дреком? У нас буквально днями питали, де купити футболку з Дреком.
Еді: І ми такі — це що, жарт?
ТВ: Тобто мерчу не буде?
Еді: [сміється] Ми не плануємо робити мерч.
Джош: Нам все подобається як є. Ми просто клеїмо дурня. Ми не бізнесмени.
Еді: Ми скоріше з тих людей, які лягають відпочити на цвинтарі та уявляють, що навколо пульсують голі серця.
[Всі сміються]
15 вересня 2011 року
Ігровий чат; фрагмент розмови співтворців «Гри Дрека»
<15 вересня 2011 20.38>
Аномія: «Ми не мали на увазі, що це гра». Ми всі правила взяли з її сцяного мульта. Сука манірна.
Моргаус: заспокойся
Аномія: Ледвелл ще своє отримає. Обсирає власних фанів, типу вони тупі, що люблять нашу гру.
Моргаус: вона цього не казала
Аномія: трясця, ще й як казала, ми в неї двоє довбограїв, які не розуміють її всратих метафор