Джош Блей був досі живий, але так само лишався у критичному стані, а поліція оприлюднила нову деталь: перш ніж нанести мультиплікаторам колоті рани, їх оглушили тазером. Громадськість так само закликали подзвонити на гарячу лінію і поділитися інформацією, якщо хтось бачив щось підозріле в районі цвинтаря між четвертою і сьомою вечора 12 лютого.
Цивільним особам не можна володіти та користуватися тазерами, тож Робін було дуже цікаво, де убивця роздобув свій. Привіз контрабандою з Європи? Украв? І якщо він ним скористався — то це було продумане убивство, а не напад під впливом імпульсу? Шкода, що поруч немає Страйка, з яким все це можна обговорити.
На екрані вигулькнуло сповіщення від «Бі-бі-сі». У Копенгагені сталося два теракти: одна стрілянина на виставці «Мистецтво, богохульство і свобода вираження», друга — у синагозі. Твердий клубок суму, що застряг у Робін в грудях, став важчим. Людей убивають за слова, за малюнки: невже Еді Ледвелл — одна з них? Що такого було в дивакуватому мультику, що хтось образився і обурився аж до того, що вирішив убити його творців?
За останню добу з’явилася сила-силенна статей про «Чорнильно-чорне серце». Робін переглядала історії про шлях до несподіваного успіху, аналізи культурної значущості серіалу та його смислів, оцінки його знахідок та вад, роздуми про можливе майбутнє. Чи не кожна стаття починалася зі згадки про дивну іронію: адже Ледвелл зустріла смерть саме на тому цвинтарі, куди вони з Блеєм помістили події свого витвору. «Гротескна симетрія», «майже неймовірний збіг», «жахливий кінець, такий самий дивний і готичний, як її творіння».
Тисячі слів присвятили і фандому серіалу, «“Чорнильним Серцям”, відомим своїми запеклими внутрішніми війнами». Сварки так само точилися і після нападу на творців; Робін не без відрази клікнула лінк і прочитала коротку статтю під назвою «Чорнильне Серце викладає скандальну теорію про вбивство», з якої довідалася, що в соціальних мережах обговорюють таку версію: Джош Блей убив Еді Ледвелл, а тоді спробував вкоротити віку собі; цю теорію завзято спростовували та відкидали фанати Блея, яких, як виявилося, було значно більше, ніж фанатів Ледвелл.
Далі Робін зайшла на «Ютуб», плануючи подивитися серію «Чорнильно-чорного серця» повністю. Однак її увагу негайно привернуло відео під назвою «Найперше інтерв’ю Джоша Блея та Еді Ледвелл». Воно було датоване червнем 2010 року і нині збирало багато переглядів.
Робін клікнула на відео й натиснула «пуск».
Еді Ледвелл і Джош Блей сиділи поряд на ліжку, а стіна за їхніми спинами рясніла ескізами, журнальними вирізками і листівками з репродукціями. Волосся Еді було довшим, ніж під час знайомства з Робін, блискучим, розчесаним. На ній були джинси і чоловіча на вигляд синя сорочка із закасаними рукавами.
Джош, вбраний у схожу сорочку, виявився неймовірно гарним. Він мав довге темне волосся, чітку окреслену квадратну щелепу, високі вилиці та великі сині очі; так могла б виглядати рок-зірка. З новин Робін знала, що він на п’ять років молодший, ніж була Еді; у 2010 році йому мало бути двадцять.
— Так, ну шо? — спитав Джош з кокнійським акцентом. Він несміливо помахав камері, а тоді вони з Еді перезирнулися й засміялися. Оператор засміявся теж.
— Гм... — почав Джош, піднявши очі на камери, — ми тут, цей, отримали схвальні відгуки на перші дві серії «Чорнильно-чорного серця» і, гм, вирішили сказати, що дуже цінуємо увагу. Наша подруга Катя каже, що нам, гм, варто відповісти на деякі питання, які ви, друзі, поставили під нашими відео, тож ми, цей, відповідаємо. — Тон Джоша був невпевненим, ніби він боявся, що відео можуть прийняти за власну ініціативу авторів, які зависокої думки про себе.
— Наприклад, — провадив Джош, — у нас часто питають: «Ви шо, обкурилися?».
Він засміявся, і так само засміявся оператор; камера трохи затрусилася. Джош та Еді сиділи так близько, що торкались одне одного плечима та ліктями.
— Якщо коротко... — почала Еді.
— То так, — закінчив Джош. — Правду кажучи, ми страшне як накурилися. А Тім он і тепер накурений.
Він підняв очі на оператора, і невидимий Тім промовив з акцентом уродженця Внутрішніх Графств:
— Я? Ні, що за брудні інсинуації.
Джош скоса глянув на Еді, вони усміхнулися одне до одного; такі усмішки непомильно видають закоханість.