— Я можу це зробити, але навіщо?
— На те, що проріха може досі там залишатися. Хіба ви не розумієте? Можливо, нам вдасться знову пролетіти крізь неї.
Нік вражено стрепенувся, проникливо поглянув на Боба, а потім обернувся до Браяна:
— Він може мати певну рацію щодо цього, друже. Він її дійсно має.
Думки Алберта Кавснера заблукали недоречними, але захопливими манівцями: якщо та проріха досі там і якщо рейс № 29 летів на стандартній висоті, стандартним курсом — по свого роду небесній авеню схід-захід, — тоді, можливо, якісь інші літаки також проскочили крізь неї між сьомою хвилиною по першій годині ночі й теперішнім часом (хтозна-який він тепер). Можливо, є інші літаки, що приземляються або вже сіли в інших безлюдних аеропортах Америки, інші екіпажі та пасажири, які блукають там, приголомшені…
«Ні, — подумав він. — У нас випадково на борту знайшовся пілот. Які шанси, що таке трапиться двічі підряд?»
Він згадав розповідь містера Дженкінса про шістнадцять поспіль пробіжок по базах Теда Вільямса і здригнувся.
— Він може бути правим, а може й не бути, — сказав Браян. — Але насправді це не має значення, бо ми нікуди не полетимо на цьому літаку.
— Чому ні? — запитав Руді. — Якщо ви можете його заправити, я не розумію.
— Пам’ятаєте сірники? Оті, що з вази в ресторані? Ті, що не загоралися?
З Руді було видно, що йому це невтямки, натомість на обличчі Боба Дженкінса завмерло велетенське збентеження. Ляснувши себе долонею по лобі, він поточився на крок назад. На позір, він ніби зсохся перед ними.
— Що? — запитав Дон. Він дивився на Браяна з-під зсуплених докупи брів. То був погляд, у якому змішалися ніяковість і підозрілість. — Який це має стосунок до…
Але Нік второпав.
— Хіба ви не розумієте? — промовив він тихо. — Хіба ви не розумієте, друже? Якщо не працюють акумулятори, якщо не горять сірники…
— …тоді й авіаційне пальне не горітиме, — закінчив Браян. — Воно буде видхлим і вивітреним, як і все інше в цьому світі. — Він обвів їх усіх по черзі поглядом. — З тим самим успіхом я міг би наповнити баки мелясою.
— Чи коли-небудь хтось із вас, славні пані, чув про ленґоліерів? — зненацька запитав Креґ. Запитав тоном легким, майже легковажним.
Лорел, здригнувшись, нервово подивилася в бік людей, які все ще стояли біля вікна, балакали. Дайна тільки обернулася на голос Креґа, вочевидь анітрохи не здивована.
— Ні, — сказала вона спокійно. — А хто це?
— Не балакай з ним, Дайно, — прошепотіла Лорел.
— Я все чув, — промовив Креґ тим самим приємним тоном. — Зауважу, що не тільки в Дайни гострий слух.
Лорел відчула, що в неї червоніє обличчя.
— Я б у жодному разі не завдав шкоди цій дитині, — продовжував Креґ. — Так само, як не завдав би шкоди тій дівчині. Я просто злякався. А вам страшно?
— Так, — ущипливо відгукнулась Лорел. — Але, коли мені страшно, я не захоплюю заручників і не намагаюся стріляти в підлітків.
— У вас не той страх, коли здається, що на тебе зараз навалиться вся передня лінія «Лос-Анджелеських баранів»[157], — сказав Креґ. — А ще той англійський парубок… — Він засміявся. Його сміх у цьому тихому місці прозвучав так хвилююче весело, так хвилююче нормально. — Ну, все що я можу сказати: якщо ви вважаєте мене божевільним, це означає, що ви зовсім не спостерігали за ним. У нього бензопила замість розуму.
Лорел не знала, що сказати. Вона розуміла, що все не так, як це подає Креґ Тумі, але коли він говорив, здавалося, ніби все може бути… а те, що він сказав про англійця, було надто близьким до істини. Лишень згадати очі того чоловіка… і той копняк, яким він рубонув по ребрах зв’язаному містеру Тумі… Лорел аж пересмикнулася.
— Що таке ленґоліери, містере Тумі? — запитала Дайна.
— Ну, зазвичай я вважав, що вони вигадка, — сказав Креґ тим самим життєствердним тоном. — Тепер я починаю сумніватися… тому що я також це чую, юна пані. Так, так, чую.
— Той звук? — тихо перепитала Дайна. — Той звук, це ленґоліери?
Лорел поклала на плече Дайні долоню:
— Я справді хочу, щоб ти з ним більше не балакала, любонько. Він мене нервує.
— Чому? Він же зв’язаний, хіба не так?
— Так, але…
— І ви завжди можете гукнути інших людей, хіба ні?
— Ну, я думаю…
— Я хочу дізнатися про ленґоліерів.