Гусак і гуска, почувши його, радісно загелготіли, а мати скрикнула:
— Боже мій! Який ти став гарний і як виріс! — І кинулась до нього.
— Ну, заходь до хати, — ласкаво мовив батько.
Однак Нільс стояв як укопаний і ніяк не розумів, чому батьки радіють. Адже він такий маленький, що на нього соромно глянути.
Та ось мати схопила сина в обійми, і — о диво!—він дістав їй до підборіддя. І враз Нільс збагнув, що сталося. Гном зняв з нього чари!
— Мамо, тату, я знову великий! Я знову став такий, як був! — радісно закричав він.
 |
|
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТИЙ |
ПРОЩАННЯ З ДИКИМИ ГУСЬМИ
Наступного ранку Нільс прокинувся до схід сонця і подався за село на берег моря. Ішов він сам. Хлопчик заглянув було до стайні і спробував збудити Мортена, та дарма. Гусак навіть очей не розплющив, і з усього було видно, що він і гадки не має кудись летіти.
День заповідався гарний, майже такий, як тоді, весною, коли Нільс вирушив з гусьми на північ. Море лежало тихе й світле, мов дзеркало, вітру не було, і хлопчик подумав, шо гусям гарно летітиметься такої години.
Нільс ніяк не міг звикнути, що він уже великий. Виходячи за ворота, він спершу оглянув вулицю, чи, бува, там не чигає
на нього якийсь ворог. Але відразу радісно засміявся: адже тепер він не боїться ані кішки, ані ласиці, ані пацюків.
На березі хлопчик став на весь зріст, щоб гуси могли здалеку його побачити. Того дня багато птахів перелітало море. В небі ненастанно лунали їхні голоси, і Нільс усміхнувся на думку, що ніхто з людей, крім нього, не знає, про що птахи гомонять між собою.
Один ключ не подався в море, а ненастанно літав уздовж берега, і хлопчик здогадався, що це й є табун Аки з Кебнекайсе. Тільки він ніяк не розумів, чому гуси не сідають біля нього. Не може ж бути, щоб вони його не бачили!
Нільс спробував покликати гусей, та вони чомусь не звертали на нього уваги. Хлопчик чув, як Ака щось кричала, але теж не розумів її.
«Що це таке? Не могли ж дикі гуси за ніч поміняти мову?» — міркував він.
Побачивши, що гуси не сідають, Нільс почав махати їм шапкою. Він бігав берегом і гукав:
— Я тут! Я тут!
Проте гуси ніби злякалися його. Вони знялися вище й од-летіли далі над море.
І тоді хлопчик збагнув усе. Гуси не знали, що гном зняв з нього чари! Вони його не впізнали. І він не міг покликати їх, бо не розумів більше їхньої мови, відколи став людиною. Він навіть не може попрощатися з ними.
Нільс сів на пісок, затулив обличчя руками й заплакав.
«Ні, я більше не буду навіть дивитися на них. Хай краще вже летять собі», — думав він.
Аж ось над головою в нього зашелестіли пташині крила. Старій Аці тяжко було вирушати за море без хлопчика, і вона ще раз востаннє повернулась до берега. І тепер, коли Нільс срдів нерухомо, вона спустилась зовсім низько, і в неї раптом немов полуда спала з очей. Це ж він, її Крихітка, тільки набагато більший!
Ака сіла просто перед Нільсом, і хлопчик радісно кинувся до неї. Він узяв її на руки, пестив, гладив і тулив до себе.
Інші гуси теж посідали навколо і простягали до нього дзьоби. Вони бажали йому щастя, а Нільс казав, що ніколи не забуде їх, дякував за все.
Та враз гуси якось дивно замовкли і відступили від хлопчика. Здавалось, вони казали цим: «Стережіться, він тепер людина, наш ворог. Він більше не розуміє нас, а ми його!»
Тоді Нільс підвівся, підійшов до Аки, узяв її на руки, пригорнув до себе і погладив усіх гусей. Потім опустив стару про-водарку на землю, відвернувся і пішов берегом. Хоч хлопчик знав, що птахи не вміють довго сумувати, усе-таки він хотів розлучитися з ними, поки і він сам, і гуси не збагнули ще до кінця, що прощаються навіки.
А коли за хвилину Нільс став і обернувся, гусей ніде не було. Він глянув у небо, на табуни птахів, що линули над морем. Усі вони голосно перегукувались між собою, тільки один ключ, ключ диких гусей Аки з Кебнекайсе, летів мовчки. Хлопчик проводжав його поглядом, аж поки він зник з очей: І тоді Нільсові стало так тяжко на серці, що він ладен був навіки залишитися карликом, аби тільки ніколи не розлучатися з дикими гусьми.
| ЗМІСТ | |
|---|---|
| Розділ перший Хлопчик і гном | 5 |
| Розділ другий. Верхи на гусакові...... | 17 |
| Розділ третій. Нічний злодій........ | 27 |
| Розділ четвертий. Нові друзі та вороги | 34 |
| Розділ п’ятий. Чарівна сопілка ...... | 42 |
| Розділ шостий. Свято на горі Кула..... | 51 |
| Розділ сьомий. Переслідування . . | 58 |
| Розділ восьмий. Бронзовий і Дерев’яний .... | 68 |
| Розділ дев’ятий. Морська подорож...... | 75 |
| Розділ десятий. Ворони......... | 94 |
| Розділ одинадцятий. У полоні . . | 103 |
| РоздІЛ дванадцятий. Кар і Сірий...... | 107 |
| Розділ тринадцятий. У ведмежому барлозі .... | 125 |
| Розділ чотирнадцятий. Повінь....... | 135 |
| Розділ п’ятнадцятий. Щасливець і Невдаха | 145 |
| Розділ шістнадцятий. Орел Горго . | 156 |
| Розділ сімнадцятий. Подорож до Лапландії | 167 |
| Розділ вісімнадцятий. На південь...... | 184 |
| Розділ дев’ятнадцятий. Удома -....... | 201 |
| Розділ двадцятий. Прощання з дикими гусьми | 208 |