Ходiм, ушаста блядь, за цими мудаками.
Вони шукають те, чого нема,
Щоб довести, що його не iснує,
Так часто мiстики доведенi до краю
Шуканням чорта думають, що раз його нема,
То нема i бога.
А пiсля цього сруть у алтарi i дароносицю.
Аж тут приходить чорт у синiх галiфе.
I саме час задуматись, що раз вiн появивсь,
То й бог десь рядом ходить.
Люди, люди, цi дурнi козли!
Як остопиздiли менi мiстичнi блядi,
Обвiшанi восточною хуйнею,
Що перед тим як взяти хуй у рота
Повинна привести себе у резонанс
З ефiром свiтовим. Кiстлявi атеїстки,
Що лекцiї читають кугутам про Марс i iншу поєбєнь,
А кугути їбуть їх довгими сумними вечорами
Десь пiд коморою, а та тiки сопить,
А крикнути стiсняється, падлюка,
Бо з города приїхала, в костюмi,
I дулю накрутила в головi.
Совсєм не кайф їбать таку колоду безчуственну.
Та i клiкуши тоже хороши -
Стоять на цвинтарi, простягши загрiбайла,
А як не даш їм грошей, то сєйчас
Обматюкають i плюнуть на пальто,
Що i хiмчистка потiм не почистить.
Куди не кину оком стомленим -
Кругом хуйня. Заябують мене
Питання сучi. Що лучше: бездуховнiсть,
Розпатлана самиця злоєбуча,
Що верхи на скаженiм бугаї
Шаленим чвалом мчить в пампасах предранкових
У нiкуда; або духовнiсть смирна
Що перстами, покрученими от полiартрiту,
Показує нам, де дорога к храму. В храмi тiм
Залiзо ржаве лежить у рiзних позах
I гнила картопля. О, блядський смисл життя,
Якщо ти єсть!
Фiлiн.
Ти тоже розпиздiвся на весь лiс, начальник.
Ну просто романтiзмом повiяло
I Байроном набздiло трохи.
Що ж ти не пiшов в поети,
А подавсь в шпiони?
Власов.
Справа в тому, mein lieber Совушка,
Шо поети разлiчними стiхами
Нам об'яснялi мiр.
Но основна задача в том i состоiт,
Щоб мiр цей пєрєдєлалi шпiони.
Голос з лiсу.
Ау! Ау!
Власов.
То Пєлагєя,
Вона у лiс по ягоди пiшла,
Втiкла iз дома, щоб синок не пиздив.
Вiн їх обох пиздячить, маму й тата,
Хiба це жизнь — щодень приходить п'яний
I батька з матiр'ю халявами по пицi виховує.
Фiлiн.
Та отруїти надо.
Власов.
Ха! Його труїли ми неоднократно,
Та вся отрута в його органiзмi
В мить перетворюється
На шмурдяк молдавський.
Гiвно, яке вiн їсть, у ту же мить
Утворюється бiлоснiжним салом.
Входить Пєлагєя Нилiвна, мать з великої букви, ум, чєсть i совiсть нашої епохи iз слiдами билої краси на лiце i тєлє.
Пєлагєя (ридаючи, до генерала).
Мiй любчику, яка хуйова жизнь!
Хотiлося б, усе в пизду пославши,
Вдвох милуватися у банi на полицi
I вiничком любовно пиздитись
I сьорбати чайок. А замiсть цього
У тебе развєдка, Фiлiн, пiздобол Канарiс,
А у мене — мiй чоловiк, алкаш i бабнiк,
Пацавата iсторiя
Гриша Нєпєйвода, карлiк з театрального коллєктiва «Орфєй i Еврiдiка».
Вася i Пєтя Твєрдохлєбови, лiлiпути з коллєктiва «Орфєй i Еврiдiка».
Гнат Пилипович Рак, iграющiй режисьор i iсполнiтєль ролi Орфєя.
Лариса Сидорiвна Сало, iсполнiтєльнiца ролi Еврiдiкi:
Коля i Поля, iдiоти-дауни.
Люба Неїжмасло, женщiна-коняка з конкурiрующего коллєктiва «Арiєль».
Льова Ковбаса i Стьопа Хулiмулiн, горбуни з коллєктiва «Арiєль».
Клiм Моiсєйович Кац, головний режисьор народного театра iменi турецького комунiста Залупа Хуйбердиєва.
Уляна Юхимовна Свiтисонечко, юродива старушка.
Кабiнет Клiма Моiсєйовича Каца. В кабiнетi сидить Клiм Моiсєйович. зайнятий у справах. Входить Гнат Пилипович Рак, Гриша Нєпєйнода i iдiот Коля.
Гнат Пилипович Рак.
Дозвольте к Вам, Клiм Моiсєйович поважний,
Звернутися у справах очень важних.
Входить Льова Ковбаса. Стьопа Хулiмулiн i Поля.
Льова Ковбаса.
Клiм Моiсєйович, послушайтє мiня,
Ви пiдарасiв етiх бойтєсь, как огня!
Гриша Нєпєйвода.
Я встрашном гнєвє, помолчi, мудак,
Когда говорiт Гнат Пилипович Рак!
Стьопа Хулiмулiн.
Моя твою возьмьот за голу сраку
I харашо отпiздiт, як собаку.
Клiм Моiсєйович Кац (велично).
Iдiтє нахуй всє, покiньтє кабiнет!
Все дєлают одiн шаг вперьод.
Всi (хором). Нєт!
Пiд час суперечки iдiоти-дауни Коля i Поля мовчки дивляться один на одного i сопуть. Видно, шо вони подобаються один одному. Входять Вася i Пєтя Твєрдохлєбови, лiлiпути з коллєктiва «Орфєй i Еврiдiка».
Вася Твєрдохлєбов (до Гриши Нєпєйводи).
Лариса Сидорiвна Сало
Сьогоднi под трамвай попала,
I он їй iспортiл всьо їбало.
Гриша Нєпєйвода.
Она жива?
Пєтя Твєрдохлєбов.
Жива, конєшно.
Но надо что-то дєлать спєшно.
Єйо нам нєкєм замєнiть.
Клiм Моiсєйович Кац.
Сказав я, нахуй всi iдiть!
Входить Лариса Сидорiвна Сало i Люба Неїжмасло, обидвi страшнi.
Люба Нєїжмасло.
Смотрiтє, от хуйова баба.
I вiдно, шо на перед слаба.
Лариса Сидорiвна Сало.
Молчi, ти, тарапашня сука.
Для мєня вiдєть тєбя — мука.
Гнат Пилипович Рак.
Ви, курви, обє замолчiть!
Клiм Моiсєйович Кац.
Кажу я, нахуй всi iдiть!
Гнат Пилипович Рак.
Клiм Моiсєйович прекрасний.
Ви не волнуйтеся напрасно.
Ми всьо устроiм верi гут.
На Любу зрiтєлi iдут.
Однак для ролi Еврiдiки
У нєйо вiд нємного дiкiй.
К тому ж вульгарний лєксiкон, проiсхождєньє видаст он!
Я прєдлагаю їхню Полю всєрьоз попробовать на ролю, i тєм убить двох зайцiв вмить.
А коллєктiви замiрiть.
Нiма сцена.
Клiм Моiсєйович Кац.
Товариш Рак, ви шо мудак?
Гнат Пилипович Рак.
Iначе нам нiззя нiкак.
Ми Полю паранджою вкроєм,
Тєм самим нєдостаткi скроєм.
А сцену, де вона в могилi,
Ми сдєлаєм, как-будто в милi,
Потом она садiтся в гроб:
Клiм Моiсєйович Кац.
Ваш план уже мнє остойоб.
Гнат Пилипович Рак (нєвозмутимо пояснює).
Ми образ видєляєм главний,
Характер героїнi славний,
По-мойму, будєт заїбiсь!
Клiм Моiсєйович Кац.
Ви в страшнi дєбрi забралiсь.
А вийдєт с етого хуйня.
Орфєй в нас хто?
Гнат Пилипович Рак.
Канєчно, я.
Клiм Моiсєйович Кац.