— Ісламабад, дайте радар-вектор на аеропорт.
— Роджер. Правий чи лівий поворот?
За таких обставин у разі спроби збільшити тягу лівого двигуна лайнер майже напевно завалюватиметься, тож 777-й відтепер міг розвертатися лише праворуч.
— Правий… правий поворот!
— Добре. Гаразд. — Диспетчер звірився з радаром. — Альтаїр три-чотири-один, повертайте праворуч, курс два-один-нуль[97]. Два-один-нуль, радар-вектор на Ісламабад.
Автопілот не працював, пілоти мусили вручну розвернути літак у потрібному напрямку.
— Я поволі зменшуватиму тягу на правому, — мовив Амір, — ми знову почнемо завалюватися, але заразом повертатимемо. Ти стеж за курсом, скажеш, коли припинити. Коли вирівняти назад.
— Гаразд.
Другий пілот узявся за важіль тяги двигуна № 2 і повільно потягнув його назад. 777-й зреагував одразу — праве крило пішло вниз.
— Легше… легше… — крізь зціплені зуби цідив Еліаш.
Амірове дихання стало рівнішим. Їхній ситуації не позаздриш, однак літак слухався його, і це заспокоювало. Він не втримався і скосив очі на цифрову панель інструментів, на яку бортовий комп’ютер виводив інформацію про курс повітряного судна. Літак розвертався на південь: сто сорок п’ять… сто п’ятдесят… сто шістдесят градусів… Амір перевів погляд на альтиметр на сусідній панелі й похолов. Вони втратили майже десять тисяч футів висоти та продовжували стрімко знижуватися.
— Не нахиляй ніс! — вигукнув він.
— Я не нахиляю!
Амір витріщився на показник вертикальної швидкості. Понад дві тисячі футів за хвилину.
— Не нахиляй так!
— А, чорт… — Еліаш скреготнув зубами.
Амір скривився так, наче проковтнув таргана. Пілоти водночас збагнули, що падіння тиску в гідравлічних системах позбавляло їх змоги керувати не лише елеронами, а й рулями висоти. Крен був важливим, годі й казати, та, вочевидь, не меншою проблемою був контроль тангажу[98].
— На себе! Піднімай його, Еліаше! — у розпачі закричав другий пілот. Якби не маска, командир, напевно, побачив би, як вібрують його гланди. — Ми вріжемося в гори!
Еліаш Зоммер, не виводячи ручки із крайнього лівого положення, потягнув штурвал на себе. Нічого не відбулося. 777-й, ледь нахиливши ніс, і далі мчав назустріч вічній сірості масиву Гашербрум.
16:50
У момент, коли відбулася розгерметизація, Анна не спала. Впродовж кількох секунд після страхітливого скреготу, відлуння якого прокотилося салоном, жінка, вихилившись із крісла, тупилася в бік хвостової частини літака. Почувши оголошення стюардеси, вона слухняно надягнула кисневу маску, і лише потому пекучий жах розплавленим металом почав вливатися в її тіло. Голову пронизав жахливий біль, сухі очі немовби колючим дротом обмотали, проте хвилювало Анну інше. Прихилившись до ілюмінатора, на поверхні якого намерзав конденсат, вона міркувала про те, скільки тисяч кілометрів відділяє помережені тінями й неначе скроплені сріблом понурі хребти внизу під літаком від Бангкока. Ці думки з’їдали її живцем. Коли Єгор Парамонов озвався до стюардеси, Анна знепритомніла — не від нестачі кисню і не від тупого болю в голові, — просто коли усвідомлення, що її шанси вчасно дістатися до Бангкока стрімко скочуються до нуля, стало нестерпним, у мозку ніби спрацював запобіжник, і нервова система відімкнулася.
Майже хвилину після того, як опритомніла, Анна Янголь перебувала в химерному напівсвідомому стані, наче людина, що відходить від операційного наркозу. У сприйнятті реальності зяяли дірки: жінка не розуміла, де вона, не осягала, що коїться, й відчувала лише, що їй страшенно холодно. Під задубілою шкірою серце ледве скорочувалося, а органи начебто затихли й зупинилися.
Анна не зауважила кисневий балон, що підкотився та стукнувся об її гомілку. До вух долетів перший благальний вигук Парамонова, проте у свідомість він не протиснувся. Тільки після кількох наступних вигуків, зрозумівши, що чує російську, жінка стрепенулася.
Вона повільно повернула голову й націлилася очима на Парамонова.
— Подай баллон! — Чоловік стояв навкарачки за кілька метрів од неї, у проході між кріслами бізнес-класу, та намагався підвестися. Його обличчя синіло на очах. — Подтолкни его!
Невидимі коліщатка закрутилися в Анниній голові. Росіянин. Це через нього. Через таких, як він. Наднирники вихлюпнули в кров чималу порцію адреналіну, і перед усе ще притуманеним поглядом замерехтіли картинки: дзвінок Артема… Владова кав’ярня… поквапливі збори… виліт із Борисполя… Нічого цього не було б, якби не такі, як він!
97
Магнітний курс літака визначають як кут між напрямком на північ і поздовжньою віссю повітряного судна. Відраховують за годинниковою стрілкою. Наприклад, сорок п’ять — це курс на північний схід, двісті сімдесят — строго на захід.
98
Тангаж (фр. tangage — кильова хитавиця) — кутовий рух літального апарата щодо головної поперечної осі.