— Чому не можна переночувати в літаку? Там хоч трохи тепліше.
— Бо невідомо, чи добре він тримається на схилі, — відповів Парамонов. — Ми не встигнемо вибратися, якщо фюзеляж покотиться донизу.
Апшоу дістав із пакета пшеничну булку та простягнув її Лейлі. Дівчинка блискавично вихопила булку з рук і відразу, наче боялася, що старий передумає, заховала її під ковдрою. Проте їсти не квапилася — апетиту не було. Значно дужче за голод дошкуляла спрага.
— Man ab mikham, — шепнула вона. — Man teshne hastam[119].
Мала шепотіла так тихо, що попервах її почула лише Анна.
— Вона щось каже.
Апшоу нахилився.
— Лейло… Щось не гаразд?
— Man teshne hastam.
— Я тебе не розумію. Можеш сказати англійською? Ти ж умієш, я знаю.
Дівчинка скулилася, майже повністю сховавши обличчя під ковдрою, втім, почуття спраги було надто сильним і заглушило сором’язливість. Вона не зрозуміла жодного слова з того, що говорив кардинал, але здогадалася повторити прохання англійською:
— Water…
— Вона хоче ще води, — мовила Анна.
Парамонов дістав із сумки невідкриту пляшку, Анна відкрутила кришку й притулила горлечко до губів малої. Лейла не відривалася, аж поки не випила половину.
На значній висоті парціальний тиск водяної пари в повітрі вкрай низький. Навіть на висоті двох тисяч метрів вологість удвічі менша, ніж на рівні моря, а на високогір’ї, особливо за низької температури, повітря стає цілковито сухим, і, як наслідок, організм швидко втрачає рідину через шкіру й легені. Фізична робота за нестачі кисню та майже нульової вологості ще дужче посилює легеневу вентиляцію і тим самим пришвидшує зневоднення — за таких умов людина іноді втрачає до десяти літрів рідини за добу. Лоуренс мовчав, коли всі лише змочили губи, проте не зміг стриматися, дивлячись, як жадібно ковтає воду Лейла.
— Я теж… — погляд приклеївся до пластикової пляшки, — я хочу ще води!
Анна скоса зиркнула на Єгора, і росіянин, повагавшись, нерішуче кивнув. Жінка передала пляшку Лоуренсу. Ґрейс присмоктався до неї губами і, не відриваючись, зробив три великі ковтки. Парамонов кахикнув:
— Не пий багато.
Лоуренс відірвався від пляшки. Води залишилося на три пальці.
— Чому? — у голосі завібрували агресивні нотки.
— Бо нас семеро, з нами дитина, а це вся вода, що маємо.
— Довкола повно снігу. — Хлопець показав на північ. — Он там, вище по схилу.
— Сніг їсти не можна, — фраза прозвучала по-дитячому наївно, Єгор зрозумів це й одразу напружився, відчайдушно намагаючись згадати все, що батько розповідав про сніг у горах. У пам’яті зринули спогади про один особливо паскудний вечір: у квартирі — холодно, хмари за вікном набрякли чорнотою, об шибки із сипучо-монотонним шерехом розбивалися рої дрібних краплин. Батько, виклавши на бильця покалічені руки, тоскно дивився на нього, зіщуленого на дивані в протилежному кутку, й повільно, неначе смакуючи, пояснював, чому сніг і лід не рятують від спраги в горах. Пояснення було незмінною прелюдією до подальшої розповіді. Воно було вкрай потрібним, аби Єгор повірив, що всі жахіття на пікові Перемоги відбулися насправді, що батько не вигадав їх лише для того, щоб нагнати на нього страху. Саму історію він закарбував до найменших дрібниць — батько повертався до неї чи не щотижня впродовж чотирьох років, аж поки Єгор не втік від нього на навчання до Краснодару, — а от пояснення, як на зло, витерлося з пам’яті.
Лоуренс закотив очі.
— Чувак, припини. Ти вже дістав!
— Як знаєш. — Парамонов відчув, як роздратування їдким клубком підіймається до горла. — Їж скільки хочеш. Тільки пошукай жовтий сніг. Кажуть, жовтий сніг дуже смачний і вартий додаткових зусиль, витрачених на пошуки.
На кілька секунд запала мовчанка, потім Лоуренс вибухнув:
— Цей гівнюк зараз пожартував про сцяки?! — Він зиркнув на Апшоу, перевів погляд на Анну, потім на Гелен. — Ми розхерачилися в горах посеред якогось сраного халіфату, а він жартує про обісцяний сніг?!
— Заспокойся, — втрутилася Гелен. — Він має рацію. Ти не втамуєш спрагу снігом!
— Чому?
— Бо його потрібно розтопити перед тим, як… ну, перед вживанням. Просто жування снігу призведе до ще швидшого зневоднення.
Парамонов мовчав.
— Але чому? — змахнув руками Лоуренс. — Це ж просто замерзла вода!