Отже, коли вас безпідставно критикують, скористайтеся Правилом 2.
Зробіть усе, що від вас залежить. А потім розкрийте свою стару парасольку, щоб захиститися від дощу критичних зауважень. І тоді дощові струмені не потраплять вам за комір.
Розділ 22
Мої безглузді вчинки
власному архіві я зберігаю теки з позначкою «МБВ». Це скорочення означає: «Мої безглузді вчинки». У ці теки я складаю записи про всі дурниці, яких я наробив у своєму житті. Іноді я диктую такі автобіографічні історії своїй секретарці, але часом вони надто інтимні і несосвітенно дурні, щоб звіряти їх стороннім людям, і я записую їх власноруч.
Я дотепер пам'ятаю кілька критичних зауважень у бік Дейла Карнегі, які я поклав у теку «МБВ» п'ятнадцять років тому. Якби я був цілком відвертим із собою, то шафа давно б розвалилася від моїх тек із літерами «МБВ». Отже я можу повторити слова царя Саула, сказані ним тридцять століть тому: «Безтямно я поводився і дуже багато грішив».
Коли я розкриваю теки із написом «МБВ» і перечитую критичні зауваження, написані мною про себе самого, вони допомагають мені вирішити найскладнішу проблему, з якою я постійно зустрічаюся, — проблему керівництва Дейлом Карнегі.
Зазвичай я звинувачував у своїх проблемах інших, але у міру того, як дорослішав і, сподіваюся, мудрішав, я дійшов висновку, що в усіх моїх невдачах я винен сам. Такого висновку із віком доходить переважна більшість розумних людей. «Ніхто, крім мене, — сказав Наполеон на острові Святої Єлени, — не винен у моєму фіаско. Мій найзапекліший ворог — я сам — причина моєї трагічної долі».
Дозвольте розповісти вам про мого знайомого, який досяг справжньої майстерності в мистецтві самооцінки і керування самим собою. Його звали X. П. Хавелл. Коли звістка про його несподівану смерть у Нью-Йорку в аптеці готелю «Амбасадор» 31 липня 1944 року поширилася країною, фінансові кола Америки були приголомшені. Річ у тому, що Хавелл очолював раду директорів Комерційного національного банку і трастову компанію, а також був директором низки великих корпорацій. Не здобувши замолоду пристойної освіти, свою трудову діяльність він розпочав клерком у сільському магазині, згодом працював розпорядником кредитів великої сталеливарної компанії U. S. Steel і поступово прямував до високих посад і більшої влади.
«Вже багато років я веду книгу, в якій записую всі свої ділові зустрічі протягом дня, — розповів мені містер Хавелл, коли я попросив пояснити причину його успіху. — Моя сім'я ніколи нічого не планує на суботній вечір, бо всі знають, що в цей час я аналізую свої дії, переглядаю справи за тиждень і оцінюю свою роботу. Після обіду я усамітнююсь, розгортаю книгу зустрічей і обмірковую всі бесіди, наради і засідання минулого тижня. Я запитую себе: яких помилок я припустився цього разу, що я зробив правильно й що міг зробити краще? Іноді внаслідок такого щоденного огляду я почуваюся пригніченим. Подеколи мої прикрі помилки приголомшують мене. Певна річ, із часом я дедалі рідше припускаюся таких помилок. Я застосовую цю систему самоаналізу протягом багатьох років, і вона дала мені більше користі, ніж будь-який інший мій почин».
Можливо, X. П. Хавелл запозичив свою ідею в Бена Франкліна. Щоправда, Франклін не чекав суботи, він займався самовдосконаленням кожного вечора. Він виявив у себе тринадцять серйозних вад. Ось три з них: схильність до гаяння часу, хвилювання через дрібниці, схильність до суперечок. Мудрий старий Бен Франклін зрозумів, що якщо він не позбудеться цих недоліків, то нічого не досягне у житті. Тому кожен день він присвячував боротьбі з однією зі своїх вад. Наслідки цієї боротьби він записував у щоденник. Наступного дня він обирав іншу погану звичку і, вийшовши на ринг у боксерських рукавичках, викликав її на бій. Франклін боровся зі своїми недоліками понад два роки.
Тож не дивно, що він став однією з найшанованіших і найвпливовіших осіб, які колись мешкали в Америці.
Елберт Хаббарт сказав: «Кожна людина хоча б п'ять хвилин на день буває справжнім дурнем. Мудрість полягає в тому, щоб не переступати цю межу».
Недалека людина дратується через найменшу критику на свою адресу, але мудрець намагається чомусь навчитися у того, хто ганить і сварить його, хто «не дає йому дороги». Уолт Уїтмен висловив цю думку таким чином: «Ви вчитеся тільки у тих, хто захоплюється вами, симпатизує вам і дає вам дорогу? А чи не пробували ви засвоїти уроки мудрості, отримані від тих, хто не сприймає і ненавидить вас чи не бажає поступитися вам?»