Доктор Седлер відкрив ящички столу. У них не було нічого, крім канцтоварів. „Скажіть мені, — запитав пацієнт, — де ви тримаєте незавершені справи?“
„Я їх закінчую!“ — сказав Седлер.
„А листи, на які потрібно відповідати?“
„Я ніколи не відкладаю листа, не відповівши на нього. Я відразу диктую секретарю відповідь“.
Через шість тижнів той самий директор зайшов до доктора Седлера. Він змінився — як і його робочий стіл. „Шість тижнів тому, — розповів він, — у мене було три різних столи у трьох кабінетах. І всі вони тонули під паперами. Робота ніколи не закінчувалась. Поговоривши з вами, я повернувся і викинув цілу купу звітів та старих документів. Зараз я працюю за одним столом, вирішую питання в міру надходження й не нагромаджую незавершених документів, які змушують мене хвилюватися. Але найцікавіше, що я повністю одужав. Зараз я не скаржуся на здоров'я!“»
Чарльз Еване Хаджем, колишній Головний суддя Верховного суду США, сказав: «Люди помирають не від перевтоми. Вони помирають від втрат і тривог». Так, від втрати енергії — й від тривог, бо їхня робота ніколи не має кінця.
Корисна робоча звичка 2. Робіть справи у порядку їхньої важливості.
Генрі А. Догерті, засновник загальнонаціональної компанії Cities Service, якось скаржився, що незалежно від того, яку зарплату він платить, практично неможливо знайти людей, що мають дві цінні риси.
Ось ці дві риси: по-перше, уміння думати. По-друге, уміння робити речі у порядку їхньої важливості.
Чарльз Лакмен, чоловік, що починав з нуля й за дванадцять років піднявся до посади президента компанії Pepsodent, який отримує сотні тисяч доларів зарплати на рік, та ще й сам заробляє мільйони доларів, — заявляв, що більшою частиною свого успіху він завдячує наявності двох якостей, які, на думку Генрі А. Догерті, практично неможливо знайти. Чарльз Лакмен сказав: «Скільки себе пам'ятаю, я вставав о п'ятій ранку, оскільки саме у цей час мені найкраще думається. Я краще планую свій день — так, щоб вирішувати справи за ступенем їхньої важливості».
Френк Беттгер, один із найуспішніших страхових агентів США, не чекав п'ятої ранку, щоб розпланувати свій день. Він планував усе напередодні ввечері — ставив собі цілі, які полягали у продажі певної кількості страхових полісів на день. Якщо йому не вдавалося, то ця кількість додавалась до норми наступного дня, і так далі.
Зі свого досвіду я знаю, що не завжди вдається обдумувати речі у порядку їхньої ваги, зате знаю, що першочергові завдання потрібно виконувати передовсім.
Якби Джордж Бернард Шоу не дотримувався правила «спочатку головне», то, напевне, ніколи б не став видатним письменником і все життя залишався б касиром у банку. За його планом, він мав писати по п’ять сторінок на день. Цього плану він дотримувався упродовж дев’яти років, за які він заробив лише тридцять доларів — по пенні на день — та не припинив писати. Навіть Робінзон Крузо склав щоденний розклад, детально визначивши свою роботу.
Корисна робоча звичка 3. Зіткнувшись із проблемою, вирішуйте й негайно, якщо маєте у своєму розпорядженні достатню кількість фактів. Не відкладайте вирішення проблеми на потім.
Один з моїх колишніх слухачів, покійний Х.П. Хавелл, розповідав, що коли він був членом ради директорів компанії U.S. Steel, наради тривали дуже довго. На них обговорювалося багато проблем, а рішень ухвалювалося мало, тож члени правління вимушені були брати додому купу матеріалів, які потребували рішення.
Зрештою, Хавелл переконав раду обговорювати тільки одну проблему за раз, але обов’язково її вирішувати. Жодних відстрочок — жодних затягувань. Рішенням могло бути розпорядження надати додаткові факти, зробити що-небудь або нічого не робити. Але жодна проблема не розглядалася до вирішення попередньої. Хавелл розповів, що результат виявився приголомшливим, список справ незабаром був вичерпаний. Нікому не треба було брати звіти додому, зник неспокій з приводу нерозв’язаних проблем.
Це гарне правило не тільки для ради директорів U.S. Steel, а й для вас, і для мене.
Корисна робоча звичка 4. Навчіться організовувати роботу, розподіляти обов’язки і здійснювати контроль.
Чимало бізнесменів передчасно сходять у могилу через невміння делегувати повноваження, через те, що все роблять самостійно. Внаслідок цього вони заплутуються. Вони постійно відчувають брак часу, неспокій, тривогу і напруження. Навчитися делегувати обов’язки важко. Я добре це знаю. Знаю з власного досвіду і про те, які катастрофічні наслідки бувають, коли справу доручаєш не тій людині. І все ж таки керівники мають це робити, щоб уникнути тривоги, напруження і втоми.