Я приймав повідомлення по телефону від її друга Ріка Лінвілля і казав, що він телефонував, а потім чекав, поки вона перетелефонує. Твій театральний друг Рік, казав я, а потім декламував його номер, раз, двічі, тричі, спересердя, спостерігаючи, як вона викладає бакалію, методично, наче судово-медичне збереження чиїхось пошарпаних війною решток.
Вона готувала для нас рідкі страви та зрідка пила вино — і ніколи, скільки я знаю, міцні спиртні напої. Інколи вона давала мені приготувати страву, поки видавала недбалі вказівки від кухонного столу, де сиділа за працею, принесеною додому з офісу. Прості графіки часу оформлювали день і поглиблювали її присутність. Мені хотілося вірити, що вона моя матір набагато більш нездоланно, ніж мій батько є моїм батьком. Але він пішов, тож зіставляти їх не було жодного смислу.
Вона не хотіла торкатися паперової серветки. Вона заміняла тканину на папір, а потім засуджувала папір за те, що його не вирізнити від тканини. Я казав собі, що це врешті-решт така наступність, схема прямого спуску — тканинні серветки, паперові серветки, паперові рушники, косметичні серветки, паперові носовички, туалетний папір, потім нижче до сміття по клаптики багаторазового пластикового пакування без люмінесцентних цінників-наліпок, які вона вже зняла і зібгала.
Був ще один чоловік, ім'я якого вона мені не казала. Вона бачилась із ним лише п'ятницями, може, двічі на місяць, чи лише раз, і ніколи в моїй присутності, і я уявляв одруженого чоловіка, у розшуці, чоловіка з минулим, іноземця в підперезаному поясом дощовику з накладками на плечах. Це було прикриття тої ніяковості, яку я почував. Я припинив запитувати про того чоловіка, і потім п'ятниці закінчилися, і я почувався краще і знову почав запитувати. Я спитав, чи він носив підперезаний поясом дощовик з накладками на плечах. Це називається тренчкот[12], сказала вона, і було щось остаточне в її голосі, що я вирішив покласти край тому чоловікові в аварії невеликого літака десь на узбережжі Шрі-Ланки, колишнього Цейлону, тіло не віднайдено.
Певні слова, здавалося, знаходилися в повітрі попереду мене, рукою сягнути. Бессарабський, пенетралії[13], прозірні, фалафель[14]. Я бачив себе в цих словах. Я бачив себе в кульгавості, у тому, як я її вдосконалював і плекав. Однак я вимикав кульгавість, щойно з'являвся батько, щоб забрати мене до Музею природознавства. Це була рідна місцевість для чоловіків, що живуть нарізно від родини, й осьде ми, батьки й сини, блукаємо серед динозаврів і кісток людських предків.
Вона дала мені годинник і дорогою додому я все перевіряв хвилинну стрілку, вважаючи її за географічну позначку, на кшталт довколосвітнього пристрою, що вказує певні місця, до яких я міг би підступитися десь у Північній чи Південній півкулі, залежно від того, де хвилинна стрілка була, коли я почав іти, можливо, із Кейптауна до Вогняної Землі і до острова Пасхи, а потім, може, до Тонга. Я не мав певності, чи Тонґа було на цьому півкульному маршруті, однак назва місця підпадала під включення, укупі з ім'ям капітана Кука, який бачив чи відвідав Тонґа або відплив до Британії з тонґіанцем на борту.
Коли шлюб помер, мати почала працювати повний робочий день. Той самий офіс, той самий начальник, юрист, який спеціалізувався на нерухомості. За два роки в коледжі вона вивчила португальську, і це стало в нагоді, бо певна кількість клієнтів фірми були бразильці, що цікавилися купівлею квартир на Мангеттені, часто задля інвестицій. Урешті-решт вона почала регулювати деталі угод між юристом покупця, іпотечною компанією й агентом-розпорядником. Люди купують, продають, укладають кошти. Батько, матір, гроші.
12
Тренчкот (тренч) — дощовик з незмінними атрибутами: двобортний, з погонами і відкладним коміром, манжетами, кокеткою, поясом і розрізом ззаду. Зазвичай робився з водонепроникного матеріалу.
13
Найнижча, найпотайніша частина будівлі, переважно — святилище в храмі. У переносному значенні — потаємні причини.
14
Страва, поширена на Близькому Сході. Невеликі кульки з меленого нуту або кінських бобів, підсмажені на олії, покладені в піту разом з маринованими овочами та соусом.