— Справи ваші знаю. За службу дякую. На вас сподіваюся.
— Гойда! — вигукує Батя.
— Гойда-гойда! — підхоплюємо ми.
Гуде стеля від голосів наших. Дивиться з неї Государ:
— Хочу порадитись.
Замовкаємо миттю. Такий Государ у нас: поради цінує. У цьому велика мудрість його, у цьому й велика простота. Тому й квітне під ним держава наша.
Сидимо, подих затамувавши.
Зволікає сонце наше. Мовить:
— З приводу заставних.
Ясна річ. Розуміємо. Китайська заставна. Старе марудиво.
Вузол плутаний. Скільки разів Государ розрубати його пробував, та все свої заважали, руку стримували. І не тільки свої, а й свої.
І чужі. Та й просто — чужі…
— Мав я півгодини тому розмову з Чжоу Шень-Міном. Друг мій, володар Піднебесної, стурбований становищем китайців у Західному Сибіру. Ви знаєте, що після того, як наклав я указом своїм заборону на перехід тамтешніх волостей під заставу до повітів, справа ніби налагодилась. Але, як з’ясувалося, ненадовго.
Китайці почали тепер заставлятися не волостями, а селищами без угідь під так званий таньху[39]-закуп з діловою чолобитною, щоб справники наші мали право прописувати їх як шабашних, а не тяглових. Скористались вони законом «Про чотири тягла», а цілувальники в управах, як ви розумієте, ними підкуповуються й прописують їх не як тяглових, а як тимчасово найманих зі скарбом. А тимчасово наймані — і є шабашні за новим статутом.
Виходить, що наділи вони обробляють, а платять податки тільки за шабашення, оскільки дружини 'їхні та діти числяться на наділах шестимісячними захребетниками. Отже, подать їхня всі шість безтяглих місяців ділиться не навпіл, а два до трьох. Таким чином, кожні шість місяців Китай втрачає одну третину податі.
І таньху-закуп допомагає китайцям, що проживають у нас, обманювати Піднебесну. Зважаючи на те, що китайців у Західному Сибіру 28 мільйонів, я добре розумію заклопотаність мого друга Чжоу Шень-Міна: майже три мільярди юанів втрачає Китай за ці шість місяців. Я мав сьогодні розмову з Цвєтовим і Зільберманом. Обидва міністри радять мені скасувати закон «Про чотири тягла».
Змовкає Государ. Он воно що! Знову тягловий закон комусь із приказних поперек горла став. Не поділили бариші, розбійники!
— Хочу спитати мою опричнину: що думаєте ви з цього приводу?
Гомін по залі. Зрозуміло, що ми думаємо! Кожному висловитись кортить. Але Батя руку свою піднімає. Замовкаємо. Говорить Батя:
— Государю, серця наші тремтять від гніву. Таньху-закуп не китайці вигадали. Ви, Государю, по доброті душевній про дружню нам Піднебесну піклуєтесь, а вороги з повітів західносибірських плетуть свої сіті підступні. Вони разом з рожевим міністром, і з посольськими, і з митними цей самий таньху-закуп і вигадали!
— Вірно! Правильно! Слово й Діло! — лунають вигуки.
Схоплюється Нечай, корінний опричник, що на посольських не одну собаку з’їв:
— Слово й Діло, Государю! Коли в минулому році Посольський Приказ чистили, дяк крайній, Штокман, зізнався на дибі, що Цвєтов особисто в Думі «чотири тягла» рухав, буравив засідателів! Питається, Государю: чого цей пес так у «чотирьох тяглах» зацікавлений був, га?!
Схоплюється Стерна:
— Государю, здається мені, що «чотири тягла» — правильний закон. Одне в ньому незрозуміло — чому «чотири»? Звідки взялася цифра ця? А чому — не шість? Чому — не вісім?
Загули наші:
— Ти, Стерно, говори, та не заговорюйся! Вірно, вірно він каже! Не в чотирьох діло! Ні, в чотирьох!
Встає літній і досвідчений Свирид:
— Государю, а що б змінилося, якби стояла в законі тому інша цифра? Наприклад, не чотири тягла брала б родина китайська, а вісім? Чи збільшилася б подать удвічі? Ні! А чому, питається?
А тому, що — не дали б збільшитись! Приказні! Он воно що!
Загули:
— Вірно! Діло кажеш, Свириде! Не в Китаї вороги сидять, а в Приказах!
Тут я не витримую:
— Государю! «Чотири тягла» — закон правильний, от тільки прогнули його не в той бік: справникам не ділові чолобитні потрібні, а чорні заставні! От вони на цьому законі і їдуть!
Схвалює праве крило:
— Вірно, Комяго! Не в законі річ!
А ліве перечить:
— Не в заставних річ, а в законі!
Схоплюється Бубон з лівого крила:
— Китаєць і шість тягол подужає! Від цього Росії тільки прибуток буде! Треба, Государю, закон іншим числом переписувати, подать збільшувати, тоді й заставлятися не поїдуть — ніколи буде спину розігнути!
Галас:
— Правильно! Неправильно!
Встає Потика, молодий, але на хитрість чіпкий: