Зедд зітхнув.
— Ну, як я вже сказав, нам потрібно багато чого обговорити. Я маю на увазі те, про що ти говорив, коли в перший раз зняв закляття з Ніккі.
Це була вже не порожня цікавість, а наполеглива вимога.
Помітивши, що Ніккі намагається сісти, Річард встав і поправив їй подушки. Біль перетворювалася всього лише в туманний спогад — Зедд явно не просто «допоміг їй заснути». В голові Ніккі прояснилося, і вона раптом відчула голод.
— Ну, що ж, давай поговоримо, — сідаючи, погодився Річард.
— Я хочу, щоб ти докладно пояснив мені, як ти дізнався про спосіб перервати дію контрольної мережі. Особливо настільки складної, як модель заклинання Вогняного Ланцюга.
Річард виглядав неймовірно втомленим.
— Я вже говорив, що розумію мову символів.
Зедд склав руки за спиною і заходив по кімнаті. На його обличчі явно читалася заклопотаність.
— Так, ти згадував, що багато знаєш про «зображення смертельно-небезпечних заклинань». Мені необхідно знати, що ти мав на увазі.
Річард глибоко вдихнув і, повільно видихаючи, відкинувся на спинку стільця. З дитинства спілкуючись з Зеддом, він чудово засвоїв: якщо той хоче щось дізнатися, найпростіше відповісти.
Річард розгорнув руки зап'ястями вгору. Дивні символи прикрашали його шкіряні браслети. Внутрішня сторона їх була прикрашена маленькими зображеннями Благодаті. Вже одне це викликало тривогу, адже Ніккі бачила, як Річард використовує їх, щоб викликати Сильфіду. Вона не могла навіть уявити, що можуть значити інші символи.
— Ці емблеми, знаки і символи означають певні поняття. Як я вже сказав, вони — свого роду мова.
Зедд поводив пальцем над візерунками на браслетах.
— І ти розумієш, що вони означають? Так само, як з тим закляттям?
— Так. Більшість знаків навчають техніці володіння мечем — саме тому я з самого початку зміг упізнати їх і поступово навчився розуміти.
Пальці Річарда неусвідомлено потягнулися до меча, якого на боці не було. Піймавши себе на цьому русі, Річард продовжив:
— Багато знаків схожі на ті, що прикрашають стіни Вежі Першого Чарівника. Ти знаєш — на бронзових табличках, на перекритті над строкатими колонами з червоного каменю, на круглих металевих дисках, і на бордюрі кам'яного карниза.
Він через плече глянув на діда.
— Більшість цих символів безпосередньо відносяться до бою на мечах.
Ніккі здивовано моргнула, слухаючи Річарда. Він ніколи не розповідав їй про візерунки на браслетах. Будучи Чарівником Першого Рангу, Зедд був зберігачем Меча Істини, і зобов'язаний був, в разі потреби, назвати нового Шукача Істини. Але, судячи з реакції, було видно, що навіть Зедд нічого не знає про ці символи. Ніккі припустила, що таке можливо — адже все таки Меч Істини був створений тисячі років тому чарівниками, чия могутність вражала уяву.
— Ось цей символ, — сказав Зедд, тицьнувши пальцем в малюнок на браслеті, — Тобто на дверях у мою Вежу.
Річард повернув зап'ястя і показав на емблему у вигляді багатопроменевої зірки у верхній частині срібної окантовки.
— Цей — теж.
Зедд притягнув до себе ближче руки Річарда, вивчаючи браслети в світлі лампи.
— Так, точно… обидва цих символи вирізані на дверях.
Він похмуро зиркнув на Річарда.
— І ти, справді, думаєш, що вони щось означають, і тобі вдалося навчитися читати їх?
— Так, звичайно.
Зедд, низько звівши жорсткі брови, явно все ще сумнівався.
— І що ж вони, по-твоєму, значать?
Річард доторкнувся до символу на браслетах і до такого ж на своїх чоботях. Той же знак він відшукав на золотій каймі своєї туніки. І поки Річард не показав їх, Ніккі навіть не уявляла, що цей символ був там, захований серед інших, які здавалися лише майстерно зробленою декоративною смугою. Малюнок нагадував два нерівних трикутника з подвійною хвилястою лінією що починалася зовні і проходила крізь них.
— Ось цей означає щось на зразок ритму, використовуваного, коли супротивник перевершує вас чисельністю. Він висловлює почуття танцю, рух без чіткої форми.
Зедд підтягнув брову.
— Рух без чіткої форми?
— Так. Розумієш, рух, що не має чіткої форми, не заданий, мінливий, але при цьому обдуманий, з особливим наміром і переслідуючий конкретні цілі. Цей символ описує частину, складаючу танець.
— Танець?
Річард кивнув.
— Так, танець зі смертю.
Зедд кілька разів беззвучно розкривав рот; нарешті до нього повернувся голос.
— Танець. Зі смертю.
Він затнувся на мить, помовчав, вибираючи з безлічі виниклих питань найважливіше.