Що сталося після того, як Святий Дух був злитий в День П'ятидесятниці? Радісна новина про воскреслого Спасителя досягла найвіддаленіших куточків населеного світу. Коли учні проголошували вістку про спасаючу благодать, серця слухачів упокорювалися силою цієї вістки. Новонавернені стікалися з усіх кінців до Церкви. Відступники поверталися до Бога. Грішники об'єднувалися з віруючими в пошуках дорогоцінної перлини. Декотрі з найзапекліших противників Євангелія ставали його захисниками. Виконалося пророцтво: “Хто спотикається між ними, буде в той день, як Давид, а дім Давида буде як... ангел Господній” (Захарії 12:8). Кожний християнин бачив у своєму братові одкровення Божественної любові та прихильності. Усіх об'єднувала одна мета, усі інші інтереси поступилися їй місцем. Віруючі прагнули явити світові христоподібний характер і працювати для зростання Його Царства.
“Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, і велика благодать була на них усіх” (Дії 4:33). Завдяки їхній праці до Церкви приєдналися вибрані мужі; прийнявши Слово Істини, вони присвятили своє життя тому, щоб нести іншим людям надію, котра наповнювала їхні серця миром і радістю. Їх неможливо було зупинити або залякати погрозами. Господь промовляв через них; переходячи з одного місця на інше, вони проповідували Євангеліє бідним та чинили чудеса Божественною силою благодаті.
Бог може діяти з великою силою, якщо люди обирають керівництво Його Духа.
Обітниця Святого Духа не обмежується однією епохою чи одним народом. Христос запевнив, що божественний вплив Його Духа перебуватиме з Його послідовниками до кінця. Від Дня П'ятидесятниці і до теперішнього часу Утішитель посилається до всіх, хто цілковито віддав себе на служіння Господеві. До всіх, котрі прийняли Христа як особистого Спасителя, Святий Дух приходить як Порадник, як Сила для освячення, Дороговказ і Свідок. Чим тісніші взаємовідносини віруючих із Богом, тим більшою силою й виразністю відзначається їхнє свідчення про любов і спасаючу благодать їхнього Викупителя. Чоловіки та жінки, котрі впродовж довгих століть переслідувань і випробувань великою мірою відчували присутність Духа у своєму житті, стали для світу “ознакою та чудом”. Перед ангелами і людьми вони свідчили про перетворювальну силу спасаючої любові.
Учні, котрі в день П'ятидесятниці отримали силу згори, не були звільнені від подальших спокус і випробувань. Свідкуючи про істину і праведність, вони зазнавали постійних нападів ворога усякої правди, котрий намагався позбавити їх досвідів християнського життя. Вони докладали всіх даних їм Богом сил для досягнення міри зросту в Христі Ісусі. Вони щодня молилися про новий дар благодаті, щоб усе більше наближатися до досконалості. Під дією Святого Духа навіть найслабші віруючі навчилися вдосконалювати дані їм здібності, освячуючи, очищаючи й облагороджуючи свої характери. Підкорившись перетворювальному впливові Святого Духа, вони отримали від повноти Божества і набули божественної подоби.
З бігом часу прощальна обітниця Христа про те, що Він пошле Святого Духа як Свого Представника, не зазнала змін. Багатства Божої благодаті не зливаються з Неба на людей не тому, що Бог стримує їх. Сьогодні ця обітниця не виконується повною мірою через те, що люди не цінують її належним чином. Якби всі цього бажали, то сповнилися б Духом. Де присутності Святого Духа приділяють мало уваги, панують духовні посуха, темрява, деградація і смерть. Усюди, де в центрі уваги ставлять другорядні питання, зауважується брак Божественної сили, необхідної для зростання і процвітання Церкви, хоч вона і пропонується з надміром. Проте ця сила приносить із собою і всі інші благословення.
Якщо дар Духа — це засіб для одержання сили, то чому ми не відчуваємо голоду та спраги щодо цього дару? Чому ми не говоримо, не молимося і не проповідуємо про нього? Господь охочіше посилає Святого Духа Своїм слугам, аніж батьки дають добрі дари власним дітям. Кожний працівник повинен просити Бога про щоденне хрещення Духом. Християнські служителі мають збиратися разом і просити особливої допомоги та небесної мудрості, щоб уміти планувати й успішно виконувати свою роботу. Особливим чином вони повинні молитися про те, аби Бог великою мірою хрестив Святим Духом Своїх вибраних посланців на місіонерських полях. Присутність Духа в роботі Божих працівників надасть проповіді істини такої сили, котрої не можуть дати всі почесті і слава цього світу.
Святий Дух перебуває з посвяченим Божим працівником, де б він не знаходився. Слова, сказані учням, звернені також і до нас. Утішитель обіцяний нам так само, як і їм. Дух дає силу, котра підтримує душі, що борються, у будь-якій критичній ситуації, серед ненависті світу та розчарувань, які приходять внаслідок усвідомлення власних невдач і помилок. У смутку та скорботах, коли майбутнє видається похмурим і непевним, коли ми почуваємося безпорадними й самотніми, у відповідь на молитву віри Святий Дух вселяє в серце мир.
Духовний екстаз, який може переживати людина за надзвичайних обставин, не може служити переконливим доказом того, що вона є християнином. Святість — це не чуттєва екзальтація, а цілковите підкорення Божій волі. Бути святим — означає жити кожним словом, яке виходить з уст Божих; виконувати волю нашого Небесного Отця; довіряти Богові під час випробувань, в темряві та при світлі; ходити вірою, а не баченням; покладатися на Бога з твердою впевненістю, спочиваючи в Його любові.
Нам зовсім не обов'язково давати точне визначення того, Ким є Святий Дух. Христос говорить, що Дух є Утішителем, Духом правди, що “походить від Отця”. Про Святого Духа ясно сказано, що Він провадитиме людей до повної істини і “не від Себе буде говорити” (Івана 15:26; 16:13).
Природа Святого Духа залишається таємницею. Люди не можуть збагнути її, тому що Господь не відкрив їм цього. Люди з химерними поглядами можуть підбирати вірші зі Святого Письма, будуючи на цій основі свої людські тлумачення, однак прийняття цих поглядів не зміцнить Церкву. Коли справа стосується таємниць, які надто глибокі для людського розуміння, мовчання є золотом.
Місія Святого Духа чітко визначена в словах Христа:
“Прийшовши, Він обвинуватить світ за гріх, за праведність і за суд” (Івана 16:8). Дух Святий викриває гріх. Якщо грішник відгукнеться на животворний вплив Духа, він прийде до покаяння і зрозуміє важливість послуху Божественним вимогам.
Грішникові, який кається, який голодний і спраглий праведності, Святий Дух відкриває Агнця Божого, Котрий бере на Себе гріх світу. “Він від Мого одержить і сповістить вам, — сказав Христос. — Він навчить вас усього і пригадає вам усе, що Я вам говорив” (Івана 16:14; 14:26).
Дух посилається з метою перетворення й відродження, щоб спасіння, здобуте смертю нашого Викупителя, стало дійовим. Дух постійно намагається привернути увагу людей до великої Жертви, принесеної на Голгофському хресті, показати світові Божу любов та відкрити душі, котра усвідомлює свою гріховність, дорогоцінні скарби Святого Письма.
Виявивши гріх і вказавши людині на мірило праведності, Святий Дух звільняє її від любові до земного і наповнює бажанням святості. “Він поведе вас до повної істини” (Івана 16:13), — проголосив Спаситель. Якщо люди бажають перетворення, усе їхнє єство зазнає освячення. Дух закарбує в душі Божі істини. Завдяки Його силі дорога життя стане настільки простою і ясною, що кожний, хто піде нею, не заблукає.
Від самого початку Бог діяв Своїм Святим Духом через людей, здійснюючи власні наміри для добра грішного людства. Про це свідчить життя патріархів. За днів Мойсея Церкві в пустелі Бог також давав “Духа Свого доброго, щоб зробити їх мудрими” (Неемії 9:20). Так само за часів апостолів Він творив великі діла для Своєї Церкви через Духа Святого. Сила, котра підтримувала патріархів, яка давала Калеву й Ісусові Навину віру та мужність, яка робила справу апостольської Церкви успішною, зміцнювала вірних Божих дітей і в усі наступні віки. Силою Святого Духа християни-вальденці в часи похмурого Середньовіччя готували дорогу для Реформації. Та ж сама сила сприяла успіхові в зусиллях благородних людей, які прокладали шлях для заснування сучасних місій і для перекладу Біблії на мови й діалекти всіх народів і племен.