Лео оглянув інших за столом. Хейзел теж сиділа із затуманеним поглядом, але це не дивно — вона всю ніч не спала, проводжаючи корабель крізь гори. Дівчина стягнула своє брунатне волосся банданою і тепер була на вигляд, наче краля-командос, через що Лео якусь мить витріщався на неї... а потім ще почувався через це винним.
Біля Хейзел сидів її хлопець, Френк Чжан, одягнений у чорні спортивні штани та римську футболку для туристів, яка кричала: «СІАО!» (Це хоч слово взагалі?) Свій старий значок центуріона здоровань, як завжди, причепив до грудей, попри те, що в Таборі Юпітера напівбогів з «Арго II» вважали Ворогами Народу № 1 — 7. Похмурий вираз Френкового обличчя тільки посилював його природну схожість із борцем сумо.
Ну і звісно, брат Хейзел, Ніко ді Анжело. Як же спиною Лео гасали мурашки, коли цей хлопчина був поряд! Ніко сидів, відкинувшись на спинку крісла, у шкіряній авіаторській куртці, чорній футболці та джинсах, на пальці — срібна каблучка у формі черепа, на поясі — стигійській меч. Пучки чорного волосся стирчали завитками, наче крила новонароджених кажанів. Очі були сумними і ніби порожніми, так наче хлопчина колись зазирнув у глибини Тартару... що, до речі, було правдою.
Єдина з напівбогів, кого бракувало, — це Пайпер. Вона чергувала за штурвалом разом із тренером Хеджем, їхнім сатиром-наглядачем.
Лео шкодував, що її немає зараз поряд. Вона вміла . заспокоювати цими своїми чарами Афродіти. А після вчорашніх снів Лео б не відмовився від чого-небудь заспокійливого.
З іншого боку, напевно, на краще, що вона там, нагорі, наглядає за їхнім наглядачем. Тепер, коли вони вже в античних землях, слід пильнувати. До того ж Лео сильно нервував, залишаючи тренера самого кермувати кораблем. Сатир був дещо шибайголовою, а на контрольній панелі знаходилася купа яскравих та небезпечних кнопочок, які могли легко здійняти в повітря мальовничі італійські села під ними.
Лео настільки поринув у думки, що не помітив, коли Джейсон знову почав говорити.
— ...Дім Аїда. — тільки й почув він. — Ніко?
Ніко випрямився.
— Я говорив з мертвими минулої ночі.
Отак і каже, ніби текстове повідомлення отримав від приятеля.
— Мені вдалось дізнатись більше про те, що на нас чекає, — продовжив Ніко. — У стародавні часи, Дім Аїда був важливим місцем для грецьких пілігримів. Туди приходили поговорити з мертвими та вшанувати предків.
Лео нахмурився.
— Схоже на Día de los Muertos[2]. Моя тітка Роза була серйозно на цьому схиблена.
Він пригадав, як вона тягала його до місцевого цвинтаря у Х’юстоні, де вони прибирали біля могил родичів та розставляли підношення у вигляді лимонаду, печива та свіжих чорнобривців. Тітка Роза змушувала Лео залишатись там на пікнік, наче товариство мертвих могло поліпшити апетит.
Френк фиркнув.
— У китайців теж таке є — поклоніння предкам, прибирання могил навесні. — Він поглянув на Лео. — Твоя тітка Роза чудово б поладнала з моєю бабусею.
У Лео в голові виникла жахаюча картина з тіткою Розою та старою китайською жінкою в бійцівських костюмах, які лупцюють одна одну шпичастими палицями.
— Еге, — промовив він. — Певен, що вони стали б найкращими подружками.
Ніко багатозначно кашлянув.
— У багатьох культурах існують сезонні звичаї вшановувати мертвих, але Дім Аїда був відкритий протягом усього року. Пілігрими могли по-справжньому поговорити з привидами. Грецькою це місце називалось Некромантейон, Оракул Смерті. Потрібно було пройти крізь різні рівні тунелів, залишити всюди підношення та випити особливі зілля...
— Особливі зілля, — пробурмотів Лео. — Смакота.
Джейсон зиркнув на нього, мовляв: «Старий, та годі вже тобі».
— Ніко, продовжуй.
— Пілігрими вірили, що кожний поверх храму наближає до Підземного царства, аж допоки перед тобою не з’являються мертві. Якщо підношення вдовольняє духів, вони можуть відповісти на запитання гостя, можливо, навіть розповісти щось про майбутнє.
Френк постукав пальцями по своєму кухолю з гарячим шоколадом.
— А якщо не вдовольняє?
— Деякі пілігрими нічого не знаходили, — відповів Ніко. — Деякі втрачали глузд або помирали після виходу з храму. Інші губились у тунелях. Більше їх ніхто не бачив.
— Але суть справи в тому, — швидко промовив Джейсон, — що Ніко знайшов інформацію, яка може нам допомогти.