Римляни вдивлялись у двері, що вели на дах, наче чекали на когось.
Коли ж двері відчинилися, з них вийшли двоє. Один був фавном. «Ні, — подумав Джейсон, — сатиром». У Таборі Напівкровок він навчився їх відрізняти. Тренер Хедж виправляв його при кожній помилці. Римські фавни, зазвичай, вештаються без діла, злидарюють або їдять. Сатири ж більш корисні та допомагають напівбогам у їхніх справах. Джейсон уперше бачив саме цього сатира, але був певен, що хлопчина з грецької сторони. Жодний фавн не крокував би так рішучо посеред ночі назустріч озброєній групі римлян.
На сатирі була зелена футболка «Збереження природи»[11] із зображеннями китів, тигрів та інших тварин, що були під загрозою вимирання. Волохаті ноги та копита ніщо не прикривало. У нього була пишна борідка, кучеряве брунатне волосся, запхане під растаманську кепку, а на шиї висіла колекція сопілок. Його пальці нервово перебирали краї футболки, але зважаючи на те, як сатир оглядав римлян, їхні позиції та зброю, Джейсон зробив висновок, що той неодноразово брав участь у битвах.
Разом із сатиром прийшла рудоволоса дівчина, яку Джейсон упізнав, — Рейчел Дер, оракул Табору Напівкровок. Її довге кучеряве волосся спадало на просту білу блузку, а джинси прикрашали чорні візерунки ручної роботи. В одній руці Рейчел тримала блакитну пластикову щітку для волосся, якою знервовано плескала по стегну, наче це був її талісман удачі.
Джейсон пригадав, як вона читала біля багаття рядки пророцтва, що відправило його, Пайпер та Лео на їхнє перше спільне завдання. Рейчел була звичайною смертною — не напівбогом, — але невідомо чому дельфійський дух вирішив поселитися всередині неї.
Та головне запитання: що вона робить серед римлян? Вона зробила крок уперед і зустрілась очима з Рейною. — Ти отримала від мене повідомлення?
Октавіан фиркнув.
— Тільки тому ви досі живі, грекуси! Сподіваюсь, ви прийшли обговорити умови капітуляції.
— Октавіане... — погрозила Рейна.
— Хоча б обшукай їх! — запротестував Октавіан.
— Нема потреби, — промовила Рейна, розглядаючи Рейчел Дер. — У тебе є зброя?
Рейчел знизала плечима.
— Я колись ударила Кроноса в око цією щіткою. Окрім цього, нічого.
Римляни, здавалось, не знали, який висновок з цього зробити. Не схоже було, що ця смертна жартує.
— А твій друг? — Рейна кивнула на сатира. — Гадала, ти прийдеш сама.
— Це Гровер Ундервуд, — промовила Рейчел. — Він голова ради.
— Якої ради? — випалив Октавіан.
— Парнокопитних старійшин, до твого відома, — голос Гровера був високим та пронизливим, наче його власник не знаходить собі місця від жаху, але Джейсон підозрював, що в сатирі значно більше мужності, ніж він вдає. — Серйозно, хіба у вас, римлян, немає природи, і дерев, і всього такого? Мені є про що вам повідомити. А ще я гордий представник захисників. Я тут, щоб, ну, захищати Рейчел.
У Рейни був такий вигляд, ніби вона ледь стримує усмішку.
— Але без зброї?
— Тільки сопілки. — На обличчі гровера з’явилась сумна усмішка. — Персі часто казав, що моє виконання «Народжених бути дикими[12]» можна вважати за небезпечну зброю, але я сумніваюся, що воно настільки погане.
Октавіан презирливо посміхнувся.
— Ще один приятель Персі Джексона. Мені цього достатньо.
Рейна здійняла руку, закликаючи до тиші. Золотий та срібний собаки фиркнули кілька разів, але продовжили спокійно та уважно спостерігати за перебігом подій.
— Поки що наші гості кажуть правду, — промовила Рейна. — Але попереджаю, Рейчел та Гровере, якщо почнете брехати, ця розмова погано для вас скінчиться. Отже, навіщо ви прийшли?
Рейчел дістала з джинсів схожий на серветку папірець.
— Повідомлення. Від Аннабет.
Джейсон не певен був, що добре її розчув. Аннабет у Тартарі. Вона не може надіслати записку на серветці!
«Може, я вдарився об воду і помер? — промовила його підсвідомість. — Це не справжнє видіння, а якась посмертна галюцинація».
Але сон здавався напрочуд реальним. Хлопець відчував, як вітер шмагає дах. Відчував запах грози. Над Емпайр-Стейт-Білдінг спалахувала блискавка, світло якої відбивалося на обладунках римлян.
Рейна взяла записку. Поки вона читала, її брови здіймалися дедалі вище. Рот розкрився від шоку. Урешті-решт вона подивилася на Рейчел.
— Це жарт?
— Якби ж то! — відповіла Рейчел. — Вони справді в Тартарі.
— Але як...
— Не знаю. Записка з’явилась у жертовному вогнищі обіднього павільйону. Це почерк Аннабет. Вона просить передати це тобі особисто.
11
Американська некомерційна організація, що ратує за раціональне використання природних ресурсів. — Прим. пер.