— Яка таємниця? — випалила Хіона. — Розкрий її нам!
Пайпер знизала плечима.
— Як забажаєте! — вона невимушено вказала на ніс корабля. — Ідіть зі мною, крижаний народе.
XLIV Пайпер
Вона протиснулась поміж Бореадами. Це було все рівно, що пройти крізь морозильну камеру. Повітря навколо них було таким холодним, що пекло обличчя. Дівчині здавалось, що в її легенях замість повітря суцільний сніг.
Пайпер намагалась не дивитись на заморожене Джейсонове тіло, коли проходила повз. Вона намагалась не думати про друзів унизу чи про Лео, якого закинуло кудись, звідки немає повернення. І найбільше вона намагалась не думати про Бореад та сніжну богиню, які йшли слідом за нею.
Вона зосередила погляд на голові дракона.
Корабель хитався під ногами. Самотній порив літнього вітру пробився крізь мороз. Пайпер вдихнула його, сприйнявши за добрий знак. Зараз досі літо. Хіоні та її братам тут не місце.
Пайпер розуміла, що не переможе Хіону та двох крилатих парубків з мечами в чесному бої. Вона не була такою розумною, як Аннабет, чи такою вправною у розв’язанні проблем, як Лео. Але у неї була сила. І вона мала намір нею скористатися.
Минулого вечора під час розмови з Хейзел Пайпер усвідомила, що чаромовство багато в чому схоже на маніпулювання Туманом. У минулому їй часто не вдавалось змусити чаромовство діяти, тому що вона завжди наказувала супротивникам робити те, чого забажає вона. Вона кричала: «Не вбивай нас!», коли найзапеклішим бажанням чудовиська було їх убити. Вкладала всі свої сили в голос та сподівалась, що цього вистачить, щоб придушити волю ворога.
Іноді цей спосіб працював, але він був виснажливим та ненадійним. Дочка Афродіти не має бити в лоб. Сильні сторони її матері — елегантність, хитрість та шарм. Пайпер вирішила, що їй не слід зосереджуватися на тому, аби змусити когось зробити те, чого хоче вона. Їй слід підштовхувати їх до того, чого хочуть вони.
Чудова теорія, якщо їй удасться її реалізувати...
Вона зупинилась біля фок-щогли і повернулась до Хіони.
— Оце так, я щойно збагнула, чому ти так сильно нас ненавидиш, — промовила вона сповненим жалю голосом. — Ми так тебе принизили в Сономі.
Очі Хіони блиснули, наче лід у каві. Вона збентежено зиркнула на братів.
Пайпер розсміялась.
— О, ти їм не розповіла! — здогадалась вона. — Я тебе розумію. На твоєму боці був цар велетнів, а ще армія вовків та земленароджених, але ти однаково не змогла перемогти.
— Замовкни! — зашипіла богиня.
У повітрі з’явився туман. Пайпер відчула, як на її бровах збирається іній, а вушні канали стискає від морозу, але змусила себе посміхнутись.
— Ну і грець із ним! — вона підморгнула Зету. — Але було весело.
— Красуня бреше, — промовив Зет. — Хіону не перемогли в «Будинку Вовка». Вона сказала, що... гм, як там кажуть? Це був стратегічний відступ.
— Відступ? — запитав Кал. — Відступ — це погано.
Пайпер грайливо пхнула здорованя в груди.
— Саме так, Кале! Твоя сестра втекла.
— Неправда! — заверещала Хіона.
— Як тебе назвала Гера? — задумливо промовила Пайпер. — О, третьосортна богиня!
Вона знову розсміялась. Її веселість була такою правдоподібною, що Зет і Кал теж захихикали.
— Très bon![18] — промовив Зет. — Третьосортна богиня. Га!
— Га! — приєднався Кал. — Сестра втекла! Га!
Хіонина біла сукня почала парувати. Крига утворилась навколо губ двох братів та закупорила їхні роти.
— Розкрий нам свій секрет, Пайпер МакЛін! — проревіла Хіона. — А потім молись, щоб я залишила тебе на кораблі неушкодженою. Якщо ти нас дуриш, я покажу тобі жах відморожених кінцівок. Сумніваюсь, що ти будеш потрібна Зету без пальців на руках чи ногах... чи можливо без носа та вух.
Зет і Кал виплюнули крижані затички з ротів.
— Красуня буде менш привабливою без носа, — визнав Зет.
Пайпер бачила, що може зробити з кінцівками мороз. Погроза жахала її, але вона цього не виказала.
— Ну, тоді ходімо. — Вона повела їх далі, наспівуючи без слів одну з татових улюблених пісень — «Літо».
Коли вона дійшла до Фестуса, то поклала руку на його шию. Бронзові луски були холодними. Не чутно дзижчання механізмів. Рубінові очі — незворушні та темні.
— Пам’ятаєш нашого дракона? — поцікавилася Пайпер.
Хіона фиркнула.
— Це не може бути твоєю таємницею. Дракон зламаний. Він більше не дихає вогнем.
— Ну, так... — Пайпер погладила драконову морду.
Вона не мала здібностей Лео, щоб змусити обертатися шестерні чи пустити струм електросхемами. Усе, що вона могла — звернутись до свого серця та сказати драконові те, чого він понад усе хотів почути.