Дім Землі та Крові

Сара Джанет Маас ДІМ ЗЕМЛІ ТА КРОВІ серія "МІСТО ПІВМІСЯЦЯ — 1"

Присвячується Тарану — найяскравішій зірці на моєму небосхилі

ЧОТИРИ ДОМИ МІДҐАРДА

проголошені у 33 році в. е. Імперським Сенатом у Вічному Місті

ДІМ ЗЕМЛІ ТА КРОВІ

Перевертні, люди, відьми, звичайні тварини і багато інших, до кого озивається Хтона, а також деякі обрані Богинею Місяця

ДІМ НЕБА І ПОДИХУ

Малахими (янголи), фейрі, елементалі, спрайти[1] і благословенні Соласом, разом з тими, до кого прихильна Богиня Місяця

ДІМ ВЕЛИКИХ ВОД

Річкові духи, русалки, водяні чудовиська, німфи, кельпі, некки та інші, за ким наглядає Оґенас

ДІМ ПОЛУМ’Я І ТІНІ

Демонакі, женці, примари, вампіри, дракі, дракони, некроманти і безліч злостивих і безіменних істот, яких не здатна побачити навіть сама Урд

Частина перша ЛОЩИНА

1

Біля дверей галереї стояла вовчиця.

Це означало, що сьогодні був четвер, а це своєю чергою значило, що Брайс справді до чортиків втомилася, якщо для того, щоб зрозуміти, який сьогодні день, покладалася на те, коли приходила і йшла геть Даніка.

Важкі металеві двері антикварної галереї «Грифон» глухо загриміли від удару вовчого кулака — кулака, який, як знала Брайс, закінчувався пофарбованими у фіолетовий металік нігтями, що вкрай потребували манікюру. За мить гаркнув жіночий голос, трохи приглушений сталлю дверей:

— Хай йому Хел, Бі, відчиняй! Тут нелюдська спека!

Брайс, яка сиділа за столом у скромній виставковій залі галереї, усміхнулася і наблизила зображення з відеокамери біля вхідних дверей. Заправивши пасмо винно-червоного волосся за загострене вухо, вона спитала у переговорний пристрій:

— Чого ти вся у грязюці? Таке враження, що ти копирсалася на смітнику.

— Що в біса означає «копирсалася»? — Даніка перестрибувала з ноги на ногу, на її чолі блищав піт. Вона витерла його брудною рукою, розмазуючи чорні плями.

— Ти би знала, якби хоч раз узяла в руки книжку, Даніко.

Тішачись перерві у своїй ранковій марудній дослідницькій роботі, Брайс, усміхнувшись, встала з-за стола. У галереї не було вікон, що виходять назовні, тож про те, хто стоїть за її товстими стінами, Брайс дізнавалася лише за допомогою громіздкого обладнання для спостереження. Навіть зі своїм гострим напівфейським слухом, з того, що відбувалося по той бік металевих дверей, вона могла розпізнати небагато, за винятком поодиноких ударів кулаком. За непоказними стінами галереї, зробленими з піщаника, ховалися новітні технології і висококласні заклинання, які підтримували будівлю в робочому стані та зберігали численні книги в архівах унизу.

І щойно Брайс подумала про архівний поверх під її високими підборами, з-за п’ятнадцятисантиметрових дверей, що вели до нього, ліворуч від неї почувся тоненький голосок:

— Це Даніка?

— Так, Лехабо.

Брайс узялася за дверну ручку. Її долоня загуділа від чар, які ніби цівкою диму поповзли її веснянкуватою золотавою шкірою. Зціпивши зуби, Брайс стерпіла це відчуття, до якого досі не звикла навіть після року роботи в галереї.

З-за іншого боку оманливо простеньких металевих дверей до архіву, Лехаба попередила:

— Джесібі не подобається, коли вона приходить.

— Тобі не подобається, коли вона приходить, — виправила Брайс і, примруживши бурштинові очі, зиркнула на двері до архіву, за якими, як вона знала, у повітрі витала маленька вогняна спрайта, підслуховуючи, як завжди, коли хтось наближався до входу у галерею. — Повертайся до роботи.

Лехаба не відповіла, ймовірно вже повертаючись униз, де вона охороняла книжки. Закотивши очі, Брайс ривком відчинила вхідні двері, і їй в обличчя вдарила така суха спека, що, здавалося ледь її не збавила життя. А літо ж тільки почалося.

Даніка не лише виглядала так, наче копирсалася на смітнику. Вона і пахла відповідно.

Жмути її сріблясто-світлого волосся — зазвичай прямого і шовковистого — вибивалися з тугої довгої коси, а аметистові, сапфірові й рожеві пасма були забризкані якоюсь темною маслянистою речовиною, що смерділа металом і аміаком.

— Нарешті, — буркнула Даніка і чванькувато увійшла до галереї. Меч за її спиною погойдувався з кожним кроком. Її коса заплуталася навколо потертого шкіряного руків’я, і коли Даніка зупинилася біля стола, Брайс дозволила собі звільнити її волосся.

1

Спрайти були вигнані зі свого Дому внаслідок своєї участі у Падінні, і тепер вважаються Нижчими, хоча більшість з них відмовляється це визнавати.