— Чудово, — почувся голос Ісаї, і здавалося, що він хотів ще щось додати, але Брайс поклала слухавку.
А потім обхопила себе руками за плечі.
— Який же ти придурок.
Гант цього не заперечував.
— Амелі мертва? — На її обличчі був страх, справжній страх.
— Ні, — прогуркотіла його відповідь, і вслід їй засичали блискавки.
— Ти… — Брайс потерла обличчя. — Я не…
— Тільки не треба називати мене владним й агресивним альфа-козлом — чи які там терміни ти використовуєш.
Брайс опустила руки, і на її обличчі був явно нажаханий вираз.
— Через це у тебе буде купа неприємностей, Ганте. Ти ніяк не зможеш…
Це був страх за нього. Страх за нього.
Гант підійшов до Брайс і взяв її долоні у свої.
— Ти моє дзеркало. Сама так сказала.
Він тремтів. Чомусь він тремтів, чекаючи на її відповідь.
Брайс глянула на свої руки в його руках і промовила:
— Так.
Уранці Брайс написала брату повідомлення: «Як зв'язатися з твоєю медвідьмою?»
Рунн негайно й без жодних запитань надіслав номер телефону.
Через хвилину Брайс уже набирала тремтливими руками номер клініки. Ясноголоса медвідьма відповіла, що може її записати — на зараз. Тож Брайс, не лишаючи собі часу передумати, написала Джесібі, поки вдягалася у спортивні шорти й футболку:
«Уранці йду до лікаря. До обіду буду в галереї».
Брайс застала Ганта за приготуванням сніданку. Вона пильно подивилася на нього, і він запитально звів брови.
— Я знаю, де ми можемо дістати отруту кристалоса для медвідьми.
61
Бездоганно чиста біла клініка медвідьми була невеличка, на відміну від більших медичних установ, у яких Брайс бувала у минулому.
І замість стандартної блакитної неонової вивіски, якими сяяли майже всі квартали міста, над дверима тут висіла дерев’яна позолочена табличка зі старанно зображеною емблемою у вигляді мітли і дзвіночка — єдине, що створювало ефект давнини у сучасній клініці.
Двері у коридорі за стійкою відчинилися, і з них вийшла медвідьма. Її довгі темні кучері були зібрані у пучок, підкреслюючи її витончене смагляве обличчя.
— Ви, напевно, Брайс, — промовила жінка й привітно усміхнулася, і Брайс умить заспокоїлася. Медвідьма подивилася на Ганта і коротко кивнула на знак привітання. Але вона не стала згадувати про їхню зустріч у нічному саду і лише сказала Брайс: — Якщо хочете, ваш партнер може вас супроводжувати. У процедурній вистачить місця для його крил.
Гант глянув на Брайс. На його обличчі був запитальний вираз: «Ти хочеш, щоб я пішов з тобою?»
Брайс усміхнулася медвідьмі.
— Мій партнер залюбки мене супроводжуватиме.
Попри невеликий розмір клініки, біла процедурна кімната була обладнана за останнім словом техніки. Уздовж однієї стіни стояв ряд комп’ютерів, а біля другої був встановлений довгий механічний важіль операційного світильника. Біля третьої стояла полиця з різними тоніками, еліксирами і порошками в елегантних скляних флаконах, а у хромованій шафці на четвертій стіні, ймовірно, зберігалися справжні хірургічні інструменти.
Небо і земля у порівнянні з відьомськими лавками, обшитими дерев’яними панелями, що їх Гант бачив на Панґері, де медвідьми досі варили зілля у залізних казанах, передаючи рецепти від покоління до покоління.
Відьма невимушено поплескала по білому шкіряному оглядовому столу, що стояв у центрі процедурної. По його пластикових краях сяяли приховані висувні панелі для огляду ванірів усіх форм і розмірів.
Гант сів на самотній дерев’яний стілець біля шафки, а трохи зблідла Брайс застрибнула на стіл.
— По телефону ви сказали, що отримали цю рану від демона кристалоса і що вона так і не загоїлася — у вашому організмі досі лишається його отрута.
— Так, — тихо промовила Брайс. Ганту був ненависний біль, який пронизував це слово.
— І ви дозволяєте мені використати вилучену отруту в моїх дослідах із пошуку антидоту до синту?
Брайс глянула на Ганта, і він підбадьорливо кивнув.
— Схоже, протиотрута від синту надзвичайно важлива, — сказала вона, — тому так, дозволяю.
— Добре. Дякую, — відьма переглянула медкарту, яку Брайс, вочевидь, заповнила на сайті клініки, та історію хвороби, яка була прикріплена до її файлу повноправної громадянки міста. — Я бачу, що травма ноги сталася майже два роки тому?
Брайс крутила в руках поділ футболки.
— Так. Рана… е-е-е, рана затягнулася, але досі болить. Коли я бігаю чи забагато ходжу, вона пече, просто вздовж кістки.