— Так. Століття, в якому ми живемо, матиме всього три таких роки, це: дві тисячі сімдесят дев’ятий, дві тисячі вісімдесят восьмий і дві тисячі дев’яносто сьомий. То будуть роки, коли у світ прийдуть мардуківці, але великого нещастя від них не станеться.
— Ти про ці літа допитувався у пані Людмили?
— Авжеж, але про ті, що вже минули. Після її оповіді я можу достеменно назвати роки, коли у вагітних жінок мінявся характер на гірший, а дітей вони приводили у світ переважно злодіїв, садистів і убивць. Це тисяча дев’ятсот восьмий, тисяча дев’ятсот сімнадцятий, ну…. двадцять шостий, тридцять п’ятий, сорок четвертий, п’ятдесят третій, шістдесят другий, сімдесят перший і восьмидесятий. Після цього до кінця двадцятого століття, і в наші дні нового століття жодного такого року вже не було.
— Так що, у ці роки народжувалися одні майбутні падлюки? — запитав Лікар.
— Не думаю. Але відсоток їх таки великий.
— А колос — що таке?
— Символ тоталітарної влади. Точніше — абсолют тоталітаризму. Сказати, що це Молох[8] — нічого не сказати. Він з’являється періодично — через кожних дев’ятсот років. З’являється у вигляді конкретної людини, людей чи якоїсь ідеї.
— І ти можеш назвати якогось із них?
— Авжеж. Це римські імператори початку першого тисячоліття — їх було сім. Але найбільш лиху пам’ять залишили по собі Нерон і Калігула. Через дев’ятсот років по тому виник рух хрестоносців. На жаль, я не знайшов інформації про те, скільки осіб було ініціаторами бійні. Але, скоріше — семеро. Кровопролиття супроводжувалися спалахами чуми і прокази. У двадцятому столітті, а точніше — в кінці дев’ятнадцятого — на початку двадцятого, як і в попередні періоди, колос здійнявся на повний зріст невдовзі після того, як у світ прийшли десять генерацій істот у критичні роки. Це був наймогутніший колос від закладин світу. А найлихішу пам’ять по собі залишили також дві із семи «голів звірини». В інших країнах….
— А коли настане найближчий апокаліпсис?
— Ми з тобою до нього не доживемо.
— І все ж?
— У третьому тисячолітті. А точніше на двадцять сьоме, двадцять восьме і двадцять дев’яте століття припаде по десять критичних років, а відтак у світ приходитимуть по десять поколінь дітей Мардука на століття. Це буде справжній апокаліпсис, але оскільки Темний Сателіт на той час уже віддалиться від Землі, то такого сприяння, як у недавньому нашому минулому, мардуківці від нього не матимуть, тому тогочасний апокаліпсис не буде означений надмірною жорстокістю і звірством, як той, що минув. А головне — після нього вже не стане програми, за якою періодично повстає з небуття колос. Як сказано у Івана Богослова: «20.1 І бачив я Ангола, що сходив із неба, що мав ключа від безодні, і кайдани великі в руці своїй. 2 І схопив він змія, вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зв’язав його на тисячу років, — 3 та й кинув його до безодні, і замкнув його, і печатку над ним поклав, щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років. А по цьому він розв’язаний буде на короткий час». Тисяча років це від початку апокаліпсису, який ми пережили. «Коли ж скінчиться тисяча років, сатана буде випущений із в’язниці своєї. 8 І вийде він зводити народи, що вони на чотирьох краях землі,Гога й Магога, щоб зібрати їх до бою, а число їхнє — як морський пісок. І вийшли вони на ширину землі і оточили табір святих та улюблене місто. І зійшов огонь з неба, — і пожер їх. 10 А диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане, де Звірина й пророк неправедний. І мучені вони будуть день і ніч на вічні віки».
І тут до кабінету увійшов Ксилантій, і плюснувся у шкіряне крісло.
Лікар уважно подивився на нього, спитав:
— Ти що, Ксило, пиячив учора?
— З чого ти взяв?
— З твоєї пожмаканої пики. Я вас з Баксом попереджав, що під час круїзу ми у такі ігри не граємо. Он Шеф — днями в бібліотеці сидить або у каюті пише щось.
— Та я спиртного і в рот не брав, — запевнив Ксилантій не без образи в голосі. — Спав погано. Ну, не те, щоб погано… Мене щось душило. Вже думав, не витримаю. Чиїсь м’які, але дужі руки.
На шиї Ксилантія вгадувалися два синці, ніби то були сліди від пальців, що стискали горло. Помітив їх і Костя. Ми переглянулися, і Лікар сягнув рукою в кишеню халата по телефон. За мить він уже розмовляв з Мірошником. По кількох фразах поцікавився:
— Коли помер Гладун? Число й місяць.
— Сьогодні виповнилося дев’ять днів, — почулося в телефоні. — Можеш пом’янути страждальця.
— Ага, і свічку поставлю, — відказав Костя й відімкнув зв’язок. Потім — до Ксилантія: — Завтра тебе вже не душитимуть. А ти в юнацтві таки дошкулив Валтасові, якщо він мститься навіть після своєї смерті. Втім, мені також важко спалося.
8
Молох — назва язичницького божества. Являв собою мідну статую, з головою бика, людськими кінцівками, з порожнім нутром і простягнутими донизу руками; на них клали принесених у жертву дітей, на яких вони і згорали від палаючого знизу вогню. Походить ще з доєгипетських часів.