Вікіпедія має виділені статті, які повинні бути добре написані, цілісні й відповідально досліджені, включно з «ретельно складеним і репрезентативним списком відповідної літератури», що покладається на перевірені «високоякісні надійні джерела».
Інакше кажучи, Вікіпедія очікує, що її найкращі дописи будуть як відрецензовані дослідження, проте без справжніх рецензентів. Складно організувати рецензування навіть в оптимальних умовах, коли є редактори, які намагаються дати рукописи найкращим фахівцям певної галузі, уникаючи професійних суперечок і конфліктів інтересів. Перекладання цього процесу на проект для мільйонів людей із мінімальним наглядом — не надто вдала ідея. Щоб проект на зразок Вікіпедії спрацював, практично кожен фахівець у світі мав би хотіти бавити відповідний допис енциклопедії з певної теми, як немовля.
Звісно, якщо вимірювати кількістю прочитань, Вікіпедія чудово працює і з певних тем є непоганим джерелом інформації. Як було зауважено в статті видання Массачусетського технологічного інституту, публікації у Вікіпедії тяжіють до «технічних, західних і важливих для чоловіків тем», тому, коли йдеться про прикладну і, що важливіше, несуперечливу інформацію, цій енциклопедії вдалося зібрати багато даних у надійному й стабільному форматі. (Мені подобається, що Вікіпедія — це чудове джерело, де можна почитати про майже будь-який фільм, хай який він маленький і дивний). Якщо ви хочете дізнатися, хто відкрив стронцій чи був присутній на Вашингтонській морській конференції 1925 року, або шукаєте швидку довідку про минулорічну Нобелівську премію, Вікіпедія — набагато краще джерело, ніж якась пошукова система. Проте коли мова йде про якісь політичні справи, усе стає значно складніше. Наприклад, стаття у Вікіпедії про хімічну зброю зарин стала плацдармом для людей, які мають протилежні погляди на те, чи сирійський уряд застосовував цю речовину проти власного народу. Під роздачу попала навіть фундаментальна наука. Ден Кашета, аналітик із Лондона й фахівець із зарину, якого я вже згадував у попередньому розділі і який засвоїв для себе складний урок, намагаючись допомогти студентці коледжу, у 2015 році сказав мені:
«Якщо хтось спробує покладатися на сторінку у Вікіпедії, шукаючи надійну інформацію про хімічну зброю зарин, то буде дезінформований напівправдивими розмитими висловами, які не були підтверджені жодними надійними джерелами. Деяка інформація на сторінці у Вікіпедії в певному сенсі достовірна, але сформульована так, що може скластися хибне враження. Інші твердження просто неправдиві».
Кашета додав, що витратив чимало годин після застосування зарину в Сирії в 2013 році на виправлення хибної інформації про цю речовину, і багато з тих даних, безсумнівно, походили з помилок і напівправди, що містяться на відповідних сторінках у Вікіпедії.
Людям бракує розуміння, що Вікіпедія й інші онлайн-ресурси та мудрість натовпу загалом — це не просто складання докупи псевдофактів чи випадкових припущень. Факти не говорять за себе. Джерела на зразок Вікіпедії цінні для базових даних як альманах, що постійно оновлюється, але з них небагато користі, коли йдеться про складніші теми.
Натовп може бути мудрим. Проте не все можна довірити на його розсуд. Інтернет створює хибне відчуття, що думка багатьох людей рівнозначна факту. Але розуміти, як вірус передається від однієї людини до іншої — це не те саме, що робити припущення, скільки мармеладок у склянці. Комік Джон Олівер нарікав, що не треба збирати думки про факт: «Ви можете організувати опитування про те, яке число більше — 15 чи 5, або чи існують сови, або чи є капелюхи».
Так само й політика — це не настільна гра на передбачення, а довгострокові рішення, що базуються на уважному розгляді їхньої вартості та альтернатив. Намагаючись зорієнтуватися, дрейфуючи у складних політичних водах, немає сенсу просити натовп робити наосліп короткострокові припущення про певні події. Питати, чи застосує Башар Ассад у певний момент хімічну зброю в Сирії в 2013 році — це те саме, що робити ставку на один колір, граючи в рулетку. Це питання «так-або-ні», і в певний момент ви або виграєте, або програєте. Це не те саме, що питати, чому Башар Ассад може застосувати хімічну зброю. Дилема «Що має робити Америка, якщо Башар Ассад застосує хімічну зброю?» взагалі на відстані світлових років від таких питань. Інтернет, проте, змішує всі ці три питання й перетворює будь-яку складну проблему на опитування з простими варіантами відповіді, пропонуючи швидкі рішення.