— І як же ми знайдемо Лісбет Саландер?
— Вона десь тут. Вся трудність у тому, що нам відома тільки одна адреса, за якою вона мешкала, а саме квартира на Лундаґатан. Зміна адреси офіційно ніде не зафіксована.
— Ти забуваєш, що вона лежала в клініці Святого Стефана і якийсь час жила в різних прийомних батьків.
— Я нічого не забув, — сказав Бубланськи і звірився з паперами. — На той час, як їй сповнилося п’ятнадцять років, вона вже змінила три прийомні сім’ї. З ними в неї щось не складалося. З шістнадцяти до вісімнадцяти років вона жила в Хегерстені у подружньої пари, їх звали Фредрік і Моніка Гулльберґ. Сьогодні ввечері до них сходить Курт Свенссон, коли закінчить розмову з науковим керівником в університеті.
— А як буде щодо прес-конференції? — поцікавився Фасте.
О сьомій годині вечора в кабінеті Еріки Берґер панував похмурий настрій. Після того, як інспектор Бубланськи пішов, Мікаель Блумквіст застиг у мовчазному заціпенінні. Малін Ерікссон поїхала велосипедом на Лундаґатан і спостерігала там за діями штурмового загону. Потім вона повернулася із звітом, що там, мабуть, нікого не затримали і рух транспорту по вулиці вже відновлено. До редакції зателефонував Хенрі Кортес і схвильовано повідомив, що, за чутками, поліція зараз розшукує ще одну жінку, ім’я якої не розголошується. Еріка пояснила йому, про яку жінку йдеться.
Еріка і Малін порадилися, але гаразд так нічого і не придумали. Ситуацію ускладнювало те, що Мікаель і Еріка знали про те, яку роль Лісбет Саландер відіграла в справі Веннерстрьома: будучи хакером високого класу, вона добувала для Мікаеля таємну інформацію і тим дуже допомогла в його розслідуванні. Малін Ерікссон нічого про це не знала, до цього дня вона навіть не чула імені Лісбет Саландер. З цієї причини в розмові іноді виникали недомовленості і паузи.
— Я пішов додому, — заявив несподівано Мікаель, підводячись з крісла. — Я так утомився, що голова не працює. Мені треба поспати.
Він поглянув на Малін.
— Попереду у нас багато справ. Завтра Страсна п’ятниця, і я весь день тільки спатиму і розбиратиму папери. Ти можеш попрацювати у вихідні, Малін?
— А хіба в мене є вибір?
— Так, справді. В суботу почнемо о дванадцятій годині. Що, коли я запропоную зустрітися не в редакції, а у мене вдома?
— Добре.
— Я думаю, що потрібно змінити постановку завдання, яке ми сформулювали сьогодні вранці. Тепер уже мова піде не просто про те, щоб розібратися, чи не мають викриття Даґа Свенссона відношення до вбивства. Нам треба буде з’ясувати, хто вбив Даґа й Міа.
Малін із сумнівом подумала про те, яким чином їм це вдасться зробити, але нічого не сказала. Мікаель кивнув жінкам на прощання і зник, не вдаючись до пояснень.
Прес-конференцію було призначено рівно на сьому годину, але її початок затримався на п’ятнадцять хвилин. О чверть на восьму керівник слідчої групи Бубланськи неохоче підвівся услід за начальником попереднього слідства Екстрьомом на підмостки поліцейського прес-центру. На відміну від Екстрьома Бубланськи зовсім не прагнув покрасуватися в світлі прожекторів перед десятком телекамер. Опиняючись в центрі уваги, він майже губився від хвилювання, та й бачити самого себе на екрані телевізора він не тільки не любив, але навіть не зміг звикнути до цього.
Тим часом Екстрьом, сповнений серйозності, поправив окуляри і всівся за стіл з відповідним до моменту поважним виглядом. Він почекав трохи, даючи фотокореспондентам поклацати камерами, потім нарешті підвів руки, просячи тиші в залі, і заговорив мов по писаному:
— Радий вітати всіх, хто виявив бажання бути присутнім на нашій дещо поспішно скликаній конференції, присвяченій вчорашньому нічному вбивству в Енскеді, на якій я хочу поділитися з вами інформацією, що є у нас на цю хвилину. Дозвольте відрекомендуватись: я — прокурор Ріхард Екстрьом, поряд зі мною інспектор кримінальної поліції Ян Бубланськи з відділу насильницьких злочинів, він очолює слідчу групу. Спочатку я хочу зачитати вам своє повідомлення, а потім у вас буде можливість поставити нам питання.
Екстрьом мовчки оглянув ту частину журналістів, які встигли зібратися на прес-конференцію, оголошену півгодини тому. Вбивство в Енскеді вже зараз було великою сенсацією, а обіцяло стати сенсацією ще більшою. Він із задоволенням відзначив, що були присутні представники програми «Актуельт» і «Раппорт», а також каналу ТБ-4, знайшов знайомі обличчя репортерів з ТТ, вечірніх і ранкових газет. Крім них, він побачив багато незнайомих журналістів. Усього в залі зібралося не менше двадцяти п'яти представників різних засобів масової інформації.