Не запалюючи світла, він підійшов до вікна, за яким відкривався вид на Старе місто, і простояв так двадцять хвилин, намагаючись ні про що не думати.
Рівно двадцять чотири години тому він був у гостях у сестри і Даґ Свенссон щойно зателефонував йому по мобільнику. Тоді Даґ і Міа ще були живі.
Він не спав уже тридцять шість годин, а ті роки, коли йому нічого не варто було провести безсонну ніч, уже залишилися позаду. Проте він добре знав, що не зможе заснути, бо його думки весь час повертатимуться до побаченого. У нього було таке відчуття, що картини, які постали перед ним в Енскеді, назавжди відбились у нього на сітківці очей.
Нарешті він вимкнув мобільник і ліг у ліжко, але до одинадцятої години так і не зміг заснути. Тоді Мікаель підвівся, зварив собі кави, увімкнув CD-програвач і почав слухати, як Деббі Харрі співає про Марію. Загорнувшись у плед, він сидів на дивані у вітальні, пив каву і роздумував про Лісбет Саландер.
Що йому взагалі-то про неї відомо? Майже нічого.
Він знав, що в неї фотографічна пам’ять і що вона надзвичайний хакер. Він знав, що вона — не схожа на інших, замкнута жінка, яка не любить розповідати про себе і не має довіри до влади.
Він знав, що вона здатна застосовувати грубе насильство. Завдяки цьому він залишився живий.
Але він навіть не підозрював про те, що вона визнана недієздатною і перебуває під опікою і що замолоду вона лежала в психлікарні.
Треба було вибирати, на чиєму він боці.
Просидівши за північ, він врешті-решт вирішив, що всупереч думці поліції відмовляється вірити в те, що Лісбет убила Даґа й Міа. Принаймні, він зобов’язаний вислухати її, перш ніж судити.
Він і сам не знав, о котрій годині йому нарешті вдалося заснути, але о пів на п’яту ранку прокинувся на дивані. Перебравшись у спальню, він миттю заснув знову.
Розділ 16
Малін Ерікссон зручніше відкинулася на спинку дивана і поклала ноги на столик, але відразу ж похопилася, що вона не у себе вдома, а у вітальні Мікаеля Блумквіста, і спустила їх додолу. Мікаель добродушно усміхнувся:
— Не соромся. Розслабся і будь як дома.
Вона теж усміхнулась йому і знову поклала ноги на столик.
У п’ятницю Мікаель перевіз усі копії паперів, що залишилися після Даґа, з редакції «Міленіуму» до своєї квартири і розіклав матеріали купками на підлозі. В суботу вони з Малін присвятили вісім годин тому, щоб ретельно перевірити всю електронну пошту, всі записи, короткі замітки в блокноті, а головне — весь текст майбутньої книги.
Вранці Мікаеля відвідала його сестра Анніка Джанніні. Вона захопила з собою вечірні газети з останніми зведеннями і великою паспортною фотографією Лісбет Саландер на першій сторінці. Одна газета наголошувала на фактичному боці справи:
Інша ж підсипала перцю:
Вони проговорили годину, за яку Мікаель пояснював, яке відношення він має до Лісбет Саландер і чому не вірить у її винність. Наостанок він запитав сестру, чи не погодиться вона представляти інтереси Лісбет Саландер, якщо ту зловить поліція.
— Мені вже доводилося захищати жінок у справах про насильство і побиття, але захист підозрюваних у вбивстві — не моя спеціальність, — відповіла Анніка.
— Ти найкмітливіший адвокат з усіх, кого я знаю, а Лісбет дуже потрібний буде захисник, на якого вона могла б покластися. Думаю, що вона погодиться з твоєю кандидатурою.
Анніка Джанніні трохи поміркувала, але погодилася, якщо виникне потреба, обговорити це питання з Лісбет Саландер, хоча і без особливої певності.
О першій годині пополудні в суботу зателефонувала інспектор кримінальної поліції Соня Мудіґ і попросила дозволу зайти по сумку, що належала Лісбет Саландер. Очевидно, поліція відкрила і прочитала його лист до Лісбет, що його він відправив на її адресу на Лундаґатан.
Соня прибула вже за двадцять хвилин, і Мікаель запропонував їй і Малін влаштовуватися за обіднім столом у вітальні, а сам пішов на кухню по сумку, яка стояла на полиці біля мікрохвильовки. Трохи подумавши, він відкрив сумку і вийняв з неї молоток і газовий балончик. Звичайно, це називається приховуванням речових доказів, адже балончик зі сльозоточивим газом вважався зброєю, і його незаконне зберігання могло спричинитися до покарання. Молоток же, без сумніву, мав стати підкріпленням тієї думки, що Лісбет схильна до застосування насильства. А це нам ні до чого, вирішив Мікаель.