— Гадаю, що в дні Великодня всі присутні не забули прочитати відповідну рубрику у вечірніх газетах, — сказав Драґан Арманський.
— Лісбет Саландер, — похмурим тоном промовив Фреклунд.
Сонні Боман похитав головою.
Ніклас Ерікссон дивився перед собою з непроникним виразом і лише сумно посміхався.
Драґан Арманський допитливо подивився на трійцю, що сиділа перед ним.
— Одна з наших колег, — зауважив він. — Наскільки ви пізнали її за ті роки, що вона тут працювала?
— Якось я спробував з нею пожартувати, — пригадав Ніклас Ерікссон, ледь помітно усміхнувшись. — Не вийшло. Я думав, вона мені голову відірве. Вона дивилася вовком, тож я і десятком слів з нею не перекинувся.
— Дуже дивна вона була людина, — погодився Фреклунд.
Боман знизав плечима:
— Та вона була просто божевільна, і мати з нею справу було справжньою карою. Я знав, що у неї не всі дома, але не думав, що до такої міри.
Драґан Арманський кивнув.
— Вона завжди була сама по собі, — сказав він. — І домовитися з нею було нелегко. Але я найняв її тому, що ніколи не зустрічав людини, яка б уміла так добре збирати матеріал. Вона завжди показувала результати вище за звичайну норму.
— Ось цього я ніколи не міг збагнути, — відгукнувся Фреклунд. — У мене в голові не вкладалося, як можна бути такою талановитою в роботі і при цьому абсолютно нездатною до нормального спілкування з людьми.
Всі троє хитнули головами, погоджуючись.
— Пояснення, звичайно, потрібно шукати в стані її психіки, — відповів Арманський, поплескавши по папці. — Її було визнано недієздатною.
— А я й не знав, — здивувався Ерікссон. — Я хочу сказати, що у неї ж на лобі не було написано, що її визнано недієздатною, а ти про це не говорив.
— Не говорив, — підтвердив Арманський. — Я не хотів заздалегідь ставити її в незручне становище. Кожній людині потрібно дати шанс.
— І результат цього експерименту ми маємо в Енскеді, — зауважив Боман.
— Може, ти й правий, — погодився Арманський.
Арманський трохи помовчав, вагаючись. Перед трьома професіоналами, які зараз дивилися на нього, чекаючи, що він їм скаже, йому не хотілося зізнаватися в тому, що він був не байдужий до Лісбет Саландер. Під час попередньої розмови всі троє не виявляли ніяких емоцій, але Арманський знав, що вони, як і всі інші службовці «Мілтон сек’юриті», не терпіли Лісбет. Він не хотів виглядати перед ними слабким чи розгубленим. Тому потрібно було викласти все так, щоб створити враження професійної зацікавленості та енергійного підходу до справи.
— Вперше за весь час існування «Мілтон сек’юриті» я поклав кинути частину його сил на вирішення суто внутрішнього завдання, — сказав він. — Витрати на нього не повинні стати непомірно великими, проте я збираюся вивільнити двох, Бомана й Ерікссона, від поточних справ. Завдання в загальних рисах полягає в тому, щоб з’ясувати правду щодо Лісбет Саландер.
Боман і Ерікссон запитливо подивилися на Арманського.
— Я доручаю розслідування тобі, Фреклунде, ти очолюватимеш його. Я хочу знати, що сталося і що змусило Лісбет Саландер убити свого опікуна і сім’ю в Енскеді. Має ж бути якесь розумне пояснення!
— Перепрошую, але це швидше в компетенції поліції, — зауважив Фреклунд.
— Звичайно, — відразу ж погодився Арманський. — Але у нас є одна перевага перед поліцією. Ми знали Лісбет Саландер і уявляємо собі, чого від неї можна чекати.
— Мгу, — із сумнівом відповів Боман. — По-моєму, ніхто в нашій конторі не знав Лісбет Саландер і не мав ані найменшого уявлення про те, що діється в її голівці.
— Це не має значення, — заперечив Арманський. — Саландер працювала на «Мілтон сек’юриті». Я вважаю, що наш обов’язок з’ясувати істину.
— Саландер не працює на нас, дайте подумати, вже майже два роки, — пригадав Фреклунд. — 3 якої речі ми повинні за неї відповідати! Мало що їй там надумається! І мені здається, нам зовсім ні до чого, щоб поліція вирішила, ніби ми втручаємося в поліцейське розслідування.
— А ось тут ти не правий, — сказав Арманський.
Це був його козир, який треба було як слід розіграти.
— Тобто? — здивувався Боман.
— Вчора я мав довгу розмову з начальником попереднього слідства прокурором Екстрьомом та інспектором карного розшуку Бубланськи, який очолює слідство. Для Екстрьома створюється важка ситуація. Тут мова не про якусь там гангстерську розбірку, в цій справі жертвами розправи стали адвокат, кримінолог і журналіст. Це викликало величезний резонанс у засобах масової інформації. Я заявив, що оскільки головною підозрюваною є колишня службовка «Мілтон сек’юриті», то ми вирішили долучитися до розслідування цієї справи.