— Не багато, за винятком її колишнього опікуна Хольгера Пальмґрена. Але він лежить у лікарні для хроніків після удару і справді дуже хворий. Якщо вже бути чесним, то я не можу сказати, що виявив у неї коло знайомих. Загалом, не знайшли ми ні місця, де живе Саландер, ні записника з адресами, але близьких знайомих у неї, очевидно, немає зовсім.
— Не може ж людина вештатися в людському суспільстві як привид, не залишаючи ніяких слідів! Що ми думаємо про Мікаеля Блумквіста?
— Ми не встановлювали за ним справжнього стеження, проте навідувалися до нього у вихідні, — сказав Фасте. — На той випадок, якщо раптом там з’явиться Саландер. Після роботи він пішов додому, а у вихідні, очевидно, не покидав квартиру.
— Мені важко уявити собі, щоб він мав якесь відношення до вбивства, — сказала Соня Мудіґ. — Усе, що він говорив, дістало підтвердження, і він може довести своє алібі на той вечір.
— Але він знайомий із Саландер. Він сполучна ланка між нею і вбитими в Енскеді. Крім того, ми маємо його свідчення про те, що двоє чоловіків скоїли напад на Саландер за два тижні до вбивства. Що нам про це думати? — спитав Бубланськи.
— Окрім Блумквіста, немає жодного свідка, який бачив би той напад, якщо тільки він справді був, — сказав Фасте.
— Ти вважаєш, що Блумквіст усе вигадав або збрехав?
— Не знаю. Але вся ця історія схожа на вигадку. Щоб здоровий мужик не зміг справитися з дівчиськом, яке важить сорок кілограмів!
— Навіщо Блумквістові брехати?
— Можливо, щоб відвернути увагу від Саландер.
— Але все це не складається в загальну картину. Адже Блумквіст висуває версію, згідно з якою пару в Енскеді було вбито через книжку, написану Даґом Свенссоном.
— Дурниця! — кинув Фасте. — Це вчинила Саландер. Навіщо комусь убивати її опікуна, якщо він хоче змусити мовчати Даґа Свенссона? І хто це… поліцейський, чи що?
— Якщо Блумквіст відкрито виступить зі своєю версією, у нас почнеться свистопляска навколо «поліцейського сліду», його почнуть знаходити де завгодно, — сказав Курт Свенссон.
Всі закивали головами.
— Добре, — мовила Соня Мудіґ. — То чому ж вона застрелила Б’юрмана?
— І що означає татуювання? — додав Бубланськи, показуючи на фотографію живота Б’юрмана, де ясно виднівся напис: «Я — САДИСТСЬКА СВИНЯ, ПОКИДЬОК І ҐВАЛТІВНИК».
Вся група поринула у мовчанку.
— Що говорять лікарі? — спитав Боман.
— Татуювання зроблено два-три роки тому. Це встановлюють у зв’язку із станом кровопостачання шкіри, — пояснила Соня Мудіґ.
— Певно, можна припустити, що Б’юрман не сам собі це наколов.
— Тату-салонів, звичайно, достатньо, але навряд чи любителі татуювань часто роблять собі подібні написи.
Соня Мудіґ підняла руку:
— Патологоанатом говорить, що татуювання виконане жахливо, що, до речі, я і сама бачу неозброєним оком. Це означає, що до нього доклав руку цілковитий дилетант. Голка проникала в шкіру на різну глибину, і це дуже велике татуювання на дуже чутливій ділянці тіла. Загалом, це була, очевидно, дуже болісна процедура, яку можна прирівняти до спричинення тяжких тілесних ушкоджень.
— А тим часом Б’юрман не заявляв про це до поліції, — сказав Фасте.
— Я б теж не побіг із заявою до поліції, якби на моєму животі витатуювали таку етикетку, — додав КуртСвенссон.
— У мене є дещо іще в зв’язку з цим, — знову заговорила Соня Мудіґ. — Між іншим, це може стати підкріпленням того, що говорить напис, — що Б’юрман був свинею і садистом.
Вона розкрила папку з віддрукованими фотографіями і передала її по колу.
— Я роздрукувала тільки один зразок. А виловила я це у Б’юрмана в одній з папок його жорсткого диска. Це картинки, скачані з Інтернету. У комп’ютері в нього таких шедеврів ще близько двох тисяч.
Фасте присвиснув і показав усім фотографію жінки, жорстоко зв’язаної в дуже незручній позі.
— Це швидше вже щось у стилі «Доміно фешн» або «Перстів диявола», — прокоментував він.
Бубланськи роздратовано відмахнувся і буркнув йому, щоб заткнув пельку.
— І як же це треба розуміти? — спитав Боман.
— Вік татуювання приблизно два роки, — сказав Бубланськи. — Саме тоді Б’юрман раптово захворів. Ні патологоанатом, ні медична картка Б’юрмана не відзначили у нього ніяких серйозних хвороб, окрім високого тиску. Отже можна припустити, що між цими подіями є певний зв’язок.
— Саландер того року змінилася, — нагадав Боман. — Вона несподівано кинула роботу в «Мілтон сек’юриті» і виїхала за кордон.