Выбрать главу

— Чи повинні ми і тут припустити якийсь зв’язок? Якщо напис говорить правду, то Б’юрман когось зґвалтував. Само собою напрошується думка про Саландер. В усякому разі, це був би відповідний мотив для вбивства.

— Проте можна пояснити це й по-іншому, — заперечив Ханс Фасте. — По-моєму, можливий і такий сценарій: Саландер і китаянка займаються свого роду ескортними послугами із садомазохістським відтінком. Можливо, Б’юрман — один з тих божевільних, які полюбляють, щоб їх лупцювали дівчатка. Можливо, він опинився в залежному становищі від Саландер, а потім щось там у них не заладилось.

— Але це не пояснює того, чому вона вирушила до Енскеда.

— Якщо Даґ Свенссон і Міа Берґман збиралися розкрити справи, пов’язані із секс-послугами, вони могли ненавмисно наткнутися на Саландер і Ву. Можливо, тут-то у Саландер і з’явився мотив для вбивства.

— Але це всього лише умоглядні міркування, — зауважила Соня Мудіґ.

Нарада тривала ще годину, упродовж якої обговорювалось і питання про зникнення лептопа Даґа Свенссона. Коли настав час перерватися на ланч, усі почувалися розчарованими. У процесі обговорення виникали все нові й нові питання.

Еріка Берґер зателефонувала Маґнусу Берґшьо, голові правління «Свенська морґонпостен», щойно він у вівторок увійшов до редакції.

— Мене зацікавила ваша пропозиція.

— У цьому я не сумнівався.

— Я хотіла повідомити про своє рішення відразу ж після великодніх свят. Але як ви розумієте, тут у редакції вибухнув хаос.

— Убивство Даґа Свенссона. Співчуваю. Неприємна історія.

— У такому разі ви самі розумієте, мені незручно оголосити своїм, що я тікаю з корабля саме цієї хвилини.

Він якийсь час помовчав.

— У нас виникла проблема, — сказав Берґшьо.

— Яка?

— Коли ми розмовляли минулого разу, було сказано, що почати роботу потрібно першого серпня. Але річ у тім, що в головного редактора Хокана Морандера, якого ви повинні замінити, дуже слабке здоров’я. У нього проблеми з серцем, і йому потрібно зменшити оберти. Кілька днів тому він поговорив зі своїм лікарем, і у вихідні я дізнався, що він збирається йти першого липня. Спочатку ми гадали, що він залишиться у нас до осені і ви з ним працюватимете паралельно в серпні і вересні. Але зараз складається критичне становище. Еріко, ви потрібні нам уже з першого травня, і ніяк не пізніше п’ятнадцятого.

— Боже! До цього залишилися лічені тижні!

— Ви як і раніше зацікавлені в нашій пропозиції?

— Так, звичайно. Але це означає, що у мене є тільки місяць на те, щоб перед тим, як іти, довести «Міленіум» до остаточного ладу.

— Знаю. Мені дуже шкода, Еріко, але вам доведеться напружити свої сили. Та й одного місяця має вистачити на те, щоб довести до ладу справи редакції, де всього якихось півдюжини службовців.

— Але мені доведеться піти саме у розпалі хаосу!

— Вам довелося б піти так чи так. Ми всього лише пересунули терміни на кілька тижнів уперед.

— У мене є декілька умов.

— Кажіть які.

— Я повинна залишитися в правлінні «Міленіуму».

— Мабуть, це буде не дуже зручно. Звичайно, «Міленіум» значно менший, до того ж він виходить тільки раз на місяць, але з суто технічної точки зору ми з ним — конкуренти.

— Нічого не вдієш! Я не братиму участі в роботі редакції «Міленіуму», але й не продаватиму своєї частки. Таким чином я залишаюся в правлінні.

Вони домовилися зустрітися з правлінням у перший тиждень квітня, з тим щоб обговорити деталі й підписати контракт.

Уважно перечитавши список підозрюваних, який вони з Малін склали у вихідні, Мікаель Блумквіст відчув щось подібне до дежавю. Список складався з тридцяти семи чоловік, яких Даґ Свенссон жорстко викривав у своїй книзі, двадцять один з них були поіменно названі клієнтами повій.

Мікаель несподівано пригадав, як два роки тому він починав пошук убивці в Хедестаді і постав перед цілою галереєю підозрюваних, кількість яких наближалася до п’ятдесяти. Зрозуміти, хто ж із них винен, тоді здавалося абсолютно безнадійною справою.

У вівторок він о десятій годині ранку покликав до свого редакційного кабінету Малін Ерікссон. Зачинивши двері, він запропонував їй сісти.

Спочатку вони мовчки пили каву. Потім він передав їй список з тридцяти семи імен, складений ними у вихідні.

— Що будемо робити?

— Спочатку переглянемо список з Ерікою. Потім постараємося перевірити кожного окремо. Можливо, що хтось із цього списку має відношення до вбивств.

— І як ми їх перевірятимемо?