Нічого дуже цікавого там не виявилось, але про всяк випадок він відкрив папку «Лісбет Саландер» і відчув, що його пульс задріботів: там виявився новий документ під назвою «Мб2». Він двічі клацнув мишкою і прочитав:
Прокурор Е. постачає ЗМІ інформацію. Запитай у нього, чому він мовчить про давнє поліцейське розслідування.
Ошелешений, Мікаель намагався збагнути суть загадкового послання. Що вона хоче сказати? Яке давнє поліцейське розслідування? Він ніяк не міг зрозуміти, про що йдеться. Що за мука з нею! Ну навіщо вона кожне послання формулює у вигляді ребуса? Трохи згодом він створив новий документ, назвавши його «Криптограма».
Привіт, Салі! Я страшенно втомився, працював без перепочинку з того часу, як сталося вбивство. Мені зовсім не хочеться розгадувати ребуси. Можливо, тебе це не цікавить або ти не сприймаєш нинішню ситуацію всерйоз, але я хочу знати, хто вбив моїх друзів. М.
Він став чекати, не відходячи від екрана. У відповіді «Криптограма 2», що надійшла за дві хвилини, говорилося:
Як ти вчиниш, якщо виявиться, що це я?
У відповідь він послав «Криптограму З»:
Лісбет, якщо ти зовсім з'їхала з глузду, то зарадити тобі, мабуть, зможе тільки Петер Телебор'ян. Але я не вірю, що ти вбила Даґа і Міа. Маю надію і молюся, щоб я виявився правий.
Даґ і Міа хотіли викрити мафію секс-послуг. Я припускаю, що саме це якимсь чином стало мотивом до вбивства. Але в мене немає жодних доказів.
Я не знаю, який кіт між нами пробіг, але ми якось говорили з тобою про дружбу. Я сказав, що дружба ґрунтується на двох речах: повазі і довірі. Навіть якщо ти через щось мною незадоволена, ти все одно можеш на мене покластися і довіряти мені. Я ніколи не видавав твоїх секретів. Навіть того, що сталося з Веннерстрьомовими мільярдами. Отож, вір мені. Я тобі не ворог. М.
Відповіді не було так довго, що Мікаель уже втратив усяку надію. Та коли минуло вже майже п’ятдесят хвилин, на екрані раптом матеріалізувалася «Криптограма 4»:
Мені треба над цим подумати.
Мікаель перевів дух. Несподівано попереду з'явився проблиск надії. Відповідь означала саме те, що в ній було написано. Вона збиралася подумати над його словами. Вперше відтоді, як вона раптово зникла з його життя, Лісбет погодилася з ним спілкуватися. І якщо вона сказала, що подумає, це означало, що вона, в усякому разі, поміркує над тим, чи варто їй з ним говорити. Він написав «Криптограму 5»:
Чудово. Я чекатиму. Але не тягни надто довго.
Інспектор кримінальної поліції Ханс Фасте прийняв дзвінок по мобільному телефону в п’ятницю вранці, коли він, прямуючи на роботу, їхав по Лонгхольмсґатан поблизу мосту Вестербру. Поліція не мала змоги поставити квартиру на Лундаґатан під цілодобове спостереження і тому домовилася з одним із сусідів, колишнім поліцейським, що той наглядатиме.
— Китаянка щойно увійшла до під’їзду, — доповів сусід.
Важко було підібрати вдаліше місце, ніж те, де був зараз Ханс Фасте. Зробивши заборонений поворот через розділову лінію, він звернув на Хеленеборґсґатан навпроти Вестербру і поїхав по Хьогалідсґатан у бік Лундаґатан. Не минуло і двох хвилин після телефонної розмови, як він уже припаркувався перед потрібним будинком і, підтюпцем перебігши через дорогу, увійшов до під’їзду, а звідти проник на задвір’я.
Міріам Ву ще стояла перед своїми дверима, здивовано роздивляючись просвердлений замок і смужки клейкої стрічки, що перетинали одвірок. На сходах почулися кроки. Вона обернулася і побачила спортивного, міцної статури чоловіка з настирним і пильним поглядом. Вирішивши, що він становить загрозу, вона кинула на підлогу сумку і приготувалася, якщо виникне потреба, продемонструвати прийоми тайського боксу.
— Міріам Ву? — спитав незнайомець.
На її подив, він показав їй поліцейське посвідчення.
— Так, — відповіла Міріам. — А в чому річ?
— Де ви були весь тиждень?
— Від’їздила. А що сталося? Мене пограбували?
Фасте не зводив з неї пильного погляду.
— Я змушений попросити вас проїхати зі мною до Кунгсхольмена, — сказав він і схопив її за плече.
У кімнату для допитів, де чекали інспектори Бубланськи і Мудіґ, у супроводі Фасте увійшла досить сердита Міріам Ву.