Выбрать главу

Він підвівся, зібрав свої документи і заховав їх у сумку для ноутбука.

— Можете не проводжати, я сам знайду дорогу.

Вже прямуючи до дверей, він раптом зупинився і знов обернувся до Бйорка:

— Скажіть, ви чули коли-небудь про людину на ім’я Зала?

Бйорк подивився на нього. Він все ще не отямився від переляку і не відразу зрозумів Мікаелеві слова. Ім’я Зала йому нічого не говорило. І раптом його очі розширилися.

Зала!

Не може бути!

Б’юрман! Невже це він?

Мікаель помітив, як змінилось його обличчя, і зробив крок у бік кухонного столу.

— Чому ви спитали про Залу? — видушив із себе Бйорк.

У нього був приголомшений вигляд.

— Бо він мене цікавить, — відповів Мікаель.

У кухні зависла глуха мовчанка. Мікаель буквально міг бачити, як крутяться коліщатка в голові Бйорка. Нарешті господар простягнув руку і взяв з підвіконня пачку сигарет. Це була перша сигарета, яку він закурив за час їхньої розмови.

— І якщо я щось знаю про Залу… Яку ціну ви готові за це заплатити?

— Це залежить від того, що саме вам відомо.

Бйорк думав. У ньому боролася безліч думок і відчуттів.

Звідки, чорт забирай, Мікаель Блумквіст міг щось знати про Залаченка?

— Давненько мені не доводилося чути це ім’я, — мовив нарешті Бйорк.

— То, значить, вам відомо, хто він такий? — спитав Мікаель.

— Я цього не говорив. Навіщо вам це потрібно?

Подумавши секунду, Мікаель сказав:

— Це одне з імен з мого списку осіб, яких відкопав Даґ Свенссон.

— Яку ціну ви готові заплатити?

— Ціну за що?

— Якщо я виведу вас на Залу… Погодилися б ви тоді забути мене у вашому репортажі?

Мікаель поволі опустився на стілець. Після Хедестада він вирішив, що ніколи в житті більше не заходитиме ні в які торги, і тепер не збирався торгуватися з Бйорком. Хоч як би не повернулася справа, він так чи так вирішив його викрити. Проте Мікаель зрозумів, що не зупиниться перед тим, щоб вести подвійну гру й укласти угоду з Бйорком. Сумління його не мучило. Бйорк був поліцейським, що скоїв злочин. Якщо цей тип знає ім’я можливого вбивці, то він зобов’язаний втрутитися, так що нехай тішить себе надією, що може відкупитися, видавши інформацію про іншого злочинця. Мікаель сунув руку в кишеню куртки і ввімкнув магнітофон, який вимкнув, збираючись іти.

— Розповідайте, — наказав він.

Перший допит, проведений після того, як пішов інспектор Бубланськи, пішов наперекосяк. Соня Мудіґ страшенно злилася на Ханса Фасте, але нічим не виказувалі своїх почуттів, а Фасте, немов навмисне, не помічав її сердитих поглядів.

Соня Мудіґ щиро дивувалася. Ханс Фасте з його мачизмом їй ніколи не подобався, але вона вважала його грамотним поліцейським. Сьогодні його поведінка відрізнялася надзвичайним непрофесіоналізмом: його вочевидь виводила з себе присутність гарної розумної жінки, яка нітрохи не приховувала своїх лесбійських нахилів. Також очевидно було, що Міріам Ву відчула його роздратування і весь час намагалася якомога болючіше підчепити розлюченого Фасте.

— То, значить, ти знайшов у моєму комоді штучний член. І які ж у тебе прокинулися фантазії? — спитала вона з цікавістю.

Міріам Ву хихикнула. Фасте сидів з таким виглядом, наче він от-от лусне від злості.

— Стули пельку і відповідай на питання! — сказав вій.

— Ти запитував, чи бавилася я з його допомогою з Лісбет Саландер. І я відповідаю тобі: не твоє це діло.

Соня Мудіґ підняла руку:

— Допит Міріам Ву перервано об одинадцятій годині дванадцять хвилин.

І вимкнула магнітофон.

— Будь ласка, почекайте нас тут, Міріам! Фасте, можна тебе на кілька слів?

Фасте встав і, кинувши на Міріам Ву лютий погляд, вийшов услід за колегою в коридор. Міріам Ву провела його ніжною усмішкою. В коридорі Соня різко обернулася до Фасте і наблизила до нього обличчя:

— Бубланськи доручив мені замінити його під час допиту. Від тебе ніякогісінької користі!

— Авжеж! Ця чортова шльондра слизька, як вуж.

— Ти вкладаєш у це порівняння якийсь фрейдистський зміст?

— Що?

— Забудь! Піди розшукай Курта Свенссона і підмов його зіграти з тобою в шахи або спустися вниз і постріляй у клубному приміщенні, взагалі роби, що тобі заманеться. Але тільки не лізь у цей допит!

— Та що це з тобою, Соню, чого ти на мене накинулася?