— Взагалі те, що Саландер працювала в «Мілтоні», це вже само по собі новина.
— Подумаєш, працювала прибиральницею, — угамував його запал Ерікссон. — Яка ж це новина!
— Гаразд.
— По-друге, подаючи текст, ти повинен створити враження, що інформацію зливає жінка.
— Це ж для чого?
— Щоб відвести підозри від мене.
— Добре. І що ж ти можеш розповісти?
— Знайшлася подружка-лесбіянка нашої Саландер.
— Оце так! Та дівуля, яка була зареєстрована на Лундаґатан і якої там не виявилося?
— Її звуть Міріам Ву. Ну як, цінна інформація?
— Ще б пак! І де ж вона пропадала?
— За кордоном. Вона стверджує, що нічого не чула про вбивство.
— Її в чому-небудь підозрюють?
— Зараз — ні. Її викликали сьогодні на допит і випустили три години тому.
— Ага! Як ти гадаєш, їй можна вірити?
— Думаю, що вона бреше на всі заставки. Вона щось знає.
— Так.
— Покопирсайся в її минулому. Ця дівуля займається садомазохістським сексом з тією самою Саландер.
— Ти це напевно знаєш?
— Вона сама призналася на допиті. Під час обшуку ми знайшли в її квартирі кайданки, шкіряну збрую, батіг і все, що в таких справах належить.
Щодо батога він трохи загнув. Гаразд, нехай він збрехав, але ж напевно ця китайська шльондрочка бавилася і батогами теж.
— Ти жартуєш? — вигукнув Тоні Скале.
Паоло Роберто вийшов з бібліотеки разом з останніми відвідувачами. Він просидів там усю другу половину дня, аж до закриття, і прочитав до останнього рядка все, що було написано про полювання на Лісбет Саландер.
Він вийшов на Свеавеґен розгублений, на душі в нього було тоскно. Крім того, він зголоднів. Він зайшов у «Макдональдс», узяв гамбургер і сів у куточок.
Лісбет Саландер — убивця трьох людей! У це ніяк не вірилося. Тільки не це маленьке, худеньке, скритне дівчисько! А тепер виникає питання, чи повинен він щось робити щодо цього. А якщо так, то що саме.
Міріам Ву поїхала з поліцейського управління на таксі і тепер оглядала розгром, який учинили поліцейські в її тільки-но відремонтованій квартирці. З посудних і одежних шаф, шухляд комода, коробок усі речі були вийняті і розкладені купками. Скрізь у квартирі виднілися плями порошку, використовуваного для зняття відбитків пальців. Її інтимне приладдя для сексуальних розваг купою було складене на ліжку. Наскільки вона могла зробити висновок, нічого не зникло.
Щонайперше вона зателефонувала до чергової слюсарної майстерні, щоб поставити новий дверний замок. Слюсаря пообіцяли прислати упродовж години.
Вона увімкнула кавоварку і похитала головою.
Лісбет, Лісбет, у що ти вплуталась?
Вона дістала мобільник і зателефонувала Лісбет, але у відповідь почула, що абонент недоступний. Усівшись за кухонний стіл, Міріам довго думала, намагаючись розібратися в тому, що відбувається. Та Лісбет Саландер, яку вона знала, не була вбивцею і психопаткою, але, з другого боку, Міріам знала про неї не так уже й багато. Лісбет часто бувала дуже пристрасною в ліжку, але іноді робилася холодна як риба, залежно від настрою.
Міріам вирішила почекати з остаточним висновком до того часу, поки не зустрінеться з Лісбет і не почує її пояснення. Вона раптом відчула, що ладна розплакатись, і на кілька годин дала собі спокій, затіявши прибирання.
О сьомій годині вечора у неї вже був новий замок, і квартира набула більш-менш жилого вигляду. Міріам прийняла душ і тільки-но розташувалася на кухні в чорному із золотом східному халаті, як у двері подзвонили. Відчинивши, вона побачила перед собою дуже огрядного і неголеного чоловіка.
— Доброго вечора, Міріам! Мене звуть Тоні Скале, я журналіст. Можете відповісти мені на кілька питань?
Фотограф, що прийшов разом з ним, миттю клацнув перед її носом спалахом.
Міріам Ву вже була приготувалася дати йому копняка й одночасно зацідити ліктем у перенісся, але вчасно схаменулася, адже це тільки дасть їм нагоду зробити ще яскравіші знімки.
— Ви були за кордоном разом з Лісбет Саландер? Ви знаєте, де вона зараз?
Міріам Ву зачинила двері і замкнула їх на новий замок. Тоні Скале просунув палець в отвір для пошти і відхилив кришку:
— Міріам! Рано чи пізно вам доведеться поговорити з пресою. Я хочу вам допомогти.
Вона стиснула кулак і стукнула по дверях. Тоні Скале, якому вона прищикнула пальці, завив від болю. Потім вона замкнула внутрішні двері, пішла в спальню, лягла на ліжко і зажмурилася. «Лісбет! Коли я доберуся до тебе, я тебе задушу!» — подумала вона.