У порівнянні з нею Даґу Свенссону було присвячено зовсім небагато місця. Його описували як проникливого і безстрашного репортера, але головна увага приділялася його співмешканці.
На подив Лісбет, тільки Великодньої неділі з’ясувалося, що Даґ Свенссон працював над великим репортажем для журналу «Міленіум». Ще більше вона здивувалася тому, що в публікаціях не було ні слова про тему його роботи.
Їй так і не потрапила на очі заява Мікаеля Блумквіста для газети «Афтонбладет». Тільки у вівторок згадка про це висловлювання з’явилася в телевізійних новинах, і тут вона зрозуміла, що Мікаель Блумквіст дав неправдиву інформацію. Він заявив, що Даґ Свенссон працював над репортажем на тему «Безпека інформації і захист комп’ютерів від незаконного проникнення».
Лісбет Саландер зсунула брови. Вона знала, що це твердження не відповідає істині, і задумалася над тим, яку ж гру веде «Міленіум». Потім вона зрозуміла, що означало це повідомлення, і вдруге за цей день криво посміхнулася. З’єднавшись із сервером у Голландії, вона двічі клацнула мишкою по іконці з написом «МікБлум/лептоп». Папка під назвою «Лісбет Саландер» і документ «Для Салі» лежали на найвиднішому місці посеред робочого столу, і вона стала читати.
Лісбет довго сиділа перед розкритим листом Мікаеля, її роздирали суперечливі почуття. Досі вона була сама проти всієї Швеції, і це рівняння завдяки своїй простоті було дохідливим і красивим. Аж тут раптом у неї з’явився союзник, принаймні — потенційний союзник, який стверджує, що він вірить у її невинність. І зрозуміло, ним виявилася єдина людина в Швеції, з якою вона не хотіла більше зустрічатися ні за яких умов. Вона зітхнула. Мікаель Блумквіст був усе той же, він, як завжди, повівся до чортиків наївно і порядно. Лісбет Саландер утратила наївність уже в десять років.
Не буває цілком невинних. Є тільки різні ступені відповідальності.
Нільс Б’юрман помер, бо не захотів грати за її правилами. Вона дала йому надійний шанс, але він все одно найняв альфа-самця, намагаючись розправитися з нею. Отже тут уже була не її провина.
Проте якщо на арену вийшов Калле Блумквіст, його участь не варто недооцінювати. Він може їй стати у пригоді.
Він був майстер розгадувати загадки і мав феноменальну заповзятливість, це вона знала з досвіду Хедестада. Учепившись у що-небудь, він тримав це мертвою хваткою. Він був по-справжньому наївний, але міг діяти там, куди вона не могла сунутися, щоб не виказати своєї присутності. Його можна було використати, коли їй самій доведеться тихо і непомітно сховатися за кордоном — а все йшло до того.
Та на жаль, Мікаелем Блумквістом не можна було керувати. Потрібно, щоб він сам хотів щось зробити і мав для цього моральне виправдання.
Інакше кажучи, він був досить передбачуваний. Трохи поміркувавши, вона створила новий документ, назвавши його «МікуБлуму», і написала одне-єдине слово:
Зала.
Це дасть йому поживу для роздумів.
Вона все ще сиділа за комп’ютером, замислена, як раптом помітила, що комп’ютер Мікаеля Блумквіста запрацював. Його відповідь надійшла незабаром після того, як він прочитав її послання.
Лісбет, ти просто якась кара на мою голову! Хто, чорт забирай, такий Зала? Сполучна ланка, чи що? Якщо знаєш, хто вбив Даґа й Міа, то розкажи бодай мені, щоб ми могли розплутати цей клятий клубок і не мучитися. Мікаель.
Добре. Пора підчепити його на гачок.
Вона створила ще один документ і назвала його «Калле Блумквісту». Вона знала, що він розсердиться. Потім написала коротке повідомлення:
Ти журналіст. Ось і розкопуй!
Як вона і сподівалася, його відповідь надійшла відразу і містила заклик міркувати розумно, навіть волала до її почуття. Вона посміхнулася і вимкнула його жорсткий диск.
Але свої шпигунські розшуки вона на цьому не закінчила, а перемкнулася на жорсткий диск Арманського. Вона уважно прочитала його звіт про неї, написаний на другий день Великодня. Із змісту звіту не можна було зрозуміти, кому він адресований, але вона вирішила, що Драґан співпрацює з поліцією, сприяючи її пошукам.
Перевірка електронної пошти Арманського не дала нічого цікавого. Вже збираючись вимкнути жорсткий диск, вона раптом наткнулася на послання, адресоване начальникові технічного відділу «Мілтон сек’юриті», — Арманський доручав йому встановити камеру прихованого спостереження в своєму кабінеті.
Ого!
Подивившись дату, вона побачила, що доручення було надіслане в кінці січня, через кілька годин після її відвідин.