Выбрать главу

Це означало, що, перш ніж зробити Арманському наступний візит, їй доведеться підправити дещо в системі автоматичного спостереження.

Розділ 22

Вівторок, 29 березня — неділя, З квітня

У вівторок вранці Лісбет Саландер зайшла в картотеку Головного управління кримінальної поліції і зробила запит на ім’я Олександра Залаченка. Там він не значився, що й не дивно: наскільки їй було відомо, він жодного разу не поставав у Швеції перед судом і навіть не числився в переписі населення.

У реєстр кримінальної поліції вона заходила під виглядом комісара Дугласа Шьольда п’ятдесяти п’яти років, що працював у поліцейському окрузі Мальмьо. І тут вона відчула невелике потрясіння: її комп’ютер раптом запищав і в меню заблимала іконка, подаючи сигнал про те, що хтось розшукує її в чаті ICQ.

Першим її спонуканням було вирвати з гнізда вилку і від’єднатися, але вона швидко схаменулася. У комп’ютері Шьольда не було програми ICQ, вона взагалі рідко є в літніх людей, а частіше використовується для спілкування молоддю і досвідченими користувачами.

А це означало, що хтось шукає саме її. Вибір у цьому випадку був неширокий.

Вона увімкнула ICQ і написала:

Що тобі треба, Чума?

Тебе, Оса, нелегко застати. Ти коли-небудь заглядаєш до своєї пошти?

Як ти мене знайшов?

За Шьольдом. У мене той самий список. Я подумав, що ти вибрала користувача з найбільшим доступом.

Що тобі треба?

Хто такий Залаченко, про якого ти запитувала?

Не лізь не в своє діло!

Що таке відбувається?

Чума, йди до біса!

А я думав, що це в мене, як ти висловлюєшся, проблеми щодо соціальної адаптації. Але якщо вірити газетам, то в порівнянні з тобою я абсолютно нормальний.

Т.

Сама собі покажи палець! Тобі потрібна допомога?

Лісбет трохи подумала. Спочатку Блумквіст, тепер — Чума! Народ наввипередки рветься їй допомагати. З Чумою була одна проблема — він був абсолютний відлюдник, важив сто шістдесят кілограмів і спілкувався з навколишнім світом виключно через Інтернет. Якщо порівнювати з ним, то Лісбет Саландер була активним учасником суспільного життя і мало не душею будь-якої компанії. Не дочекавшись відповіді, Чума відкладав наступний рядок:

Ти тут? Тобі потрібно допомогти вибратися за кордон?

Ні.

Чому ти стріляла?

Заткни пельку!

Ти збираєшся застрелити ще кого-небудь, і чи повинен я боятися за себе? Адже я єдина людина, хто може тебе вислідити.

Не лізь у чужі справи, тоді нічого буде боятися.

Я й не боюся. Якщо тобі що-небудь знадобиться, знайдеш мене в хот-мейлі. Може, тобі зброя потрібна? Новий паспорт?

Ти соціопат.

Це в порівнянні з тобою?

Лісбет вимкнула ICQ, сіла на диван і стала думати. Через десять хвилин вона знову відкрила комп’ютер і послала Чумі по хот-мейлу повідомлення такого змісту:

Прокурор Екстрьом, начальник слідчого відділу, живе в Тебю. Одружений, у нього двоє дітей і є швидкісний Інтернет, проведений на віллу. Мені може знадобитися доступ до його лептопу або домашнього комп'ютера. Я хочу читати його в реальному часі. Hostile takeover з дзеркальним жорстким диском.

Вона знала, що Чума рідко виходить із своєї квартири в Сундбюберзі, і тому сподівалася, що в нього знайдеться під рукою який-небудь розторопний підліток для доручень у зовнішньому світі. Листа вона відправила без підпису. Це було зайве. Відповідь надійшла, коли вона через п’ятнадцять хвилин увімкнула програму ICQ.

Скільки заплатиш?

10 000 на твій рахунок + витрати і 5000 твоєму помічникові.

Я дам про себе знати.

Електронна пошта від Чуми надійшла вранці в четвер, і все послання складалося з ftp-адреси. Лісбет здивувалася: на результат вона сподівалася не раніше ніж через два тижні. Провести «вороже поглинання» навіть за допомогою геніальної програми Чуми і спеціально розробленого устаткування було справою складною і копіткою. У ході цього процесу інформація поступово закачувалася до чужого комп’ютера кілобайт за кілобайтом, поки не виникала нова програма. Швидкість процесу залежала від того, як часто Екстрьом користується своїм комп’ютером, а після його завершення потрібно ще кілька днів на те, щоб перекласти всю інформацію на дзеркальний жорсткий диск. Сорок вісім годин — це був не просто рекорд, а щось теоретично неможливе. Лісбет переповнилася захватом і викликала його ICQ: